за

Господар весь час майстрував біля печі і врешті довів до
того, що дим перестав іти на хату.

- Бачиш: розгорілося і зараз буде тепло. Заваримо чай,
маю мід і якось буде. Коби тільки моя доходяча де не замерзла
в ночі, то буде й обід. Маю чотири кіля телятини, зробимо росіл...

- Не знаю, чи телятина. добра на росіл! -- сумнівався я.

- Все одно, аби мясо.

Води на чай не було, але хто нею журиться, коли довкола
хати на два метри снігу. Цукор не замерзає, хліб трохи загрівся,
а мід і зимний добрий.

Господар запалив машинку і наставив сніг на чай. В хаті аж
веселіше стало, коли блиснула полумінь, а далі почала кипіти
вода.

- Таке мале полумя, а все таки загріє чоловіка -- гово-
рив задоволено господар, тримаючи руки коло вогню. -- При-
сунься і ти ближче та грій руки.

- Я вже загрів трохи до папіроски, а тепер не хочу витя-
гати з кишень.

- Але до чаю витягнеш!

- Тільки давай його вже раз.

Господар приніс шклянки, дмухнув у кожну і почав нали-
вати чай.

Хто не перемерз добре в своїм житті і не пив після того
горячого чаю, той не знає, як смакує він, хочби походив з бор-
«щівських плянтацій.

Десь під полудень зявилася доходяча служниця. Зпід хусток
тільки конець носа виставав, але й він, здається, на дворі не ви-
хилявся поза хустку, бо не дуже був червоний. /

- Чому так пізно, Марино? -- спитав господар.

Молодиця розгорнула хустку, щоб витягнути зпід неї слова.

- Та там прошу пана така біда, що Господи! -- говорила
жалібним голосом. -- Худоба в хліві трясеться, ноги підіймає.
Кури нічого їсти не хочуть. Пацючок квичить, до хати проситься.
Вода в криниці замерзла. Два рази пробивали.

- Ну-ну! Добре, що бодай ви не замерзли. Йдіть, там у сін-
ках є мясо. Зваріть нам трохи на обід.

Молодиця вийшла форкаючи носом. За хвилю вже була
назад, теж форкаючи носом. !

- Прошу пана, там жадного мяса нема.

- Як то нема?! -- схопився господар. -- Яж там його вчора
положив!

Защіпив кожушину і прожогом кинувся на пошукування
мяса.

Хату залила тиша вижидання. Я бив у пальці, чи буде мясо,
чи не буде!? Вийшло, що не буде і я вспокоївся. Все одно --- нема
мяса, але є сніг, чай, цукор, хліб ї правдивий, лісовий мід. Ви-
держимо)!.. ,

Вернув господар, а за ним перестрашена доходяча.

: - Шляк трафить з такою господаркою! Нема ради! Мушу
женитися! - і штуркнув кріслом з пересердя.