Ліжко з горою подушок, ковдер і накривал виглядало тепер
як збурена Троя, з якої недодавно накивав пятами моторний
парубок Еней. Напроти ліжка горнулася до стіни отамана, але
зовсім нєпотрібно, бо стіна була ще зимніша як ,кімнатна тем-
перетура". На столику під вікном стояло собі радіо, прикрите
інеєм, але тільки в деяких місцях. На стіні під дверми висів архи-
твір кисти якогось непризнаного генія з Каліша, на якім бовванів.
бронзовий тритон і біла, як американська мука, жінка. Обидвоє
нагі, обгдвоє усміхнені, обидвоє байдужі на два степені морозу
в хаті. Щасливі!..

З кімнату ввійшов господар з оберемком дров і зараз немов.
потегліло. Не тільки я це запримітив. Непомильний барометер
підійшов на нулі, а з радія на очах зникав іней.

- Запалимо, брате, аж душа буде радуватися -- потішав.
госпсдар, хухаючи в пальці.

- Гаразд. Ти пали, а я буду дрова носити.

- Не раджу. Там такий мороз, що аж очі вилазять. Скидай
фугро, розгостися. Зараз буде чай -- загрієшся.

Намерзлі дрова довго не хотіли горіти. Вкінці надумалися
і на хату посадив дим.

- Ов, щось твоя піч курить...

- Нічого. То тільки спочатку.

- Як же ти так сам собі господариш? Ні служниці, ні навіть.
доходячої?

- Була служниця, але пішла, а доходяча часом прийде,

- А хтож попрятує?

- Вона. Прийде, попрятає, наставить обід і досить.

В хаті було трохи прикро від диму, але мороз помітно пу-
стив. Я зняв навіть шапку з голови.

- Посидиш ти собі тепер у мене кілька днів -- тішився
господар.

- Не можу, друже. Мушу до Львова!

- До Львова? Чим?!

-- Залізницею.

- Щасливої дороги, але... за тиждень. Подивися, що там
на дворі діється.

- Знаменито -- додав хлопаючи мене по плечах. -- По-
сидимо, побалакаємо, може й поїдемо до кого)!...

На дворі шумів вітер і кидав об замерзлі вікна плахтами
снігу.

- Не знаю, чи в таку негоду схочеться і тобі і мені пока-
зувати носа на двір.

- Воно так довго не потріває. От ще день, два... Потім
стихне.

- Тоді я зараз до Львова.

- Хіба сам будеш розкопувати шлях. Там десь такі гори
навіяло, що не то проїхати, але й пройти не можна.

Я зрезигновано сів на крісло і хухаючи в пальці крутив па-
піроску.

петюжувится ю

-

спостт кт тк теін товн