“"'М“"'МУЧУ'“"“"'“'“У'УЧ“'

 
    
  
  
 
 
  
     
  
   
  
   
 
    
  
   
  
   
   
 

 
  

а ї 4 / І //.. пІшхИих
кЕКИ ЕКя хок еККм МЕ е КК н еуКи хК еХ
,,/: ХХ,-,ЇХ,)(,,)М' плх Кя Х Хм ,/ ДОМДО І ОК АОМ ОКОК Им хх х]"?ї *:/%ЬХД,/ ПЕДОКИА

ц пЛАНВАТ ши// АА / /п/»/ лА г/,/ И /ш,/ И АЧАКИ ии /ш// /п/// АЛ Г!/// И Ї“І// ло

АШММШШАМАШАААМШМШМАШААШЩАЩ

ІВАН ВАЗОВ Ї

УПЕРТИЙ. |

Оповідання з болгаррського життя.

Поїзд тількищо зупинився на стації і вже мав їхати далі, бо
стояв лише дві хвилині -- час потрібний для видачі і забрання
почти. Була це мала стаційка, мало коли висідав тут або всідав
який подорожний.

Але нині, як ще ніколи, велика громада селян і селянок кру-
тилася по пероні, жваво розмовляючи; одні пращалися з дру-
гими, а саме з тими, що мали китички і букшпанові галузки на
шапках. Були це запасні вояки з близького села К., яких покли-
кали на вправи, що мали трівати З тижні, але якась блукаюча !
поголоска про близьку війну зібрала селян і вони пращалися у
з молодю так, якби її вже ніколи більше мали не бачити. Я

В одній хвилині зібралися всі перед старим, довгим вагоном І
третьої кляси, що був коло самого тендра. Це перше місце зав- е
дячує третя кляса сумним досвідам, бо на випадок нещастя перші Щ я

обнснсинви нннн плююи щя

ітян

я

п-я р т с тт

Вісусь я

» : п тов
т ВВ х

чві Ан

. . - ї
вагони переміняються в тріски разом з людьми і так забезпечують [ М
задні вагони, за які платиться дорожче. !
В останній хвилі, як уже роздався довгий свист паровозу - '%

пн днн
«

і вози рушили, якась гарна дівчина, скочивши звинно на ступінь Т,
вагону, подала китичку квітів високому, синьоокому парубкові,
який вихилившись з вікна, вхопив квіти і сильно стиснув руку |
дівчини. | ТЙ
Поїзд рушив, а обоє молоді не встигли і не могли навіть ї 1
перекинутись між собою кількома словами. Дівчина задихана, іїм
червона від утоми, доганяла очима вікна вагону, що щезав у далі, ! ?
в якому видніла непорушна голова синьоокого парубка. | ; 1
!

-

 

Поїзд сховався скоро за горбком. Сонце заходило, кидаючи : '
на пращання огнисте проміння на чорну гору. Щ

Через пусті, глухі поля мчався поїзд зі скорістю блискавки. '
У вагонах засвітили лямпи. Молодь розвязала клуночки з хар- !
чами, щоби покріпитись. Нараз залунав пронизливий свист пари
і поїзд станув.

- Що сталося? чи то стація? -- питали подорожні, загля-
даючи через вікна в темну даль. Але нічого не могли добачити
Поїзд стояв у чистім полі. Очевидно затримала його якась пе- СНТн
решкода.

- Видно червоне світло -- сказав один з подорожних.

Ї справді при наступній будці виставили червону ліхтарню ча