40

ками то від річки на тік, то з току на річку, сусіди догадались,
що не все гаразд і прийшли помагати. Здалеку козаки бачили, що
люди воду носять, але їм і на тямку не прийшли хитрощі пачко-
возів. Коли-ж дійшли сюди, то все було зроблено; од вівса не
-лишилося й сліду.

З тим козаки й поїхали, що обшукали село, а чай поплив за
"«водою, бо пачковози, ніби поливаючи тік, носили чай коновками

до річки і, черпаючи воду, висипали його.

- Шкода! -- казав син, як козаки поїхали.

-- Не без ба, та ба, -- відповів батько. -- Як сі вправимо,
то поправимо. Як там коні?

-- Нічого.

- То й добре.

В тойже самий день, під вечір, син ішов до клуні з міркою.

-- Та чистого, не оброку, -- казав батько, -- та борше!

Син виніс мірку чистого вівса і всипав коням. Це означало,
що буде далека дорога.

Ш,

Смеркалося. В печі горів огонь і смажилась курка. На по-
розі сидів батько й курив пипку"). На дворі хмарилось і в Гали-
чині гуркав грім.

- А не шкода замаху? -- спитався син, увійшовши до хати.

- Байдуже, -- відповів батько.

Темних ночей пачковози не люблять. Здавалося-б це дивно,
а справді тут нічого дивного немає. Темна ніч, гаразд для злодія,
ящо ховається від усякого, а пачковіз має на себе спеціяльних пе-
реслідувачів -- кордонні сторожі. Козаки-ж не мають постійного
місця, а через те на козака можна натрапити скрізь. Темної ночи
на нього трапляєш часом там, де й не сподівався. Отож найваж-
ливіше для пачковоза запримітити козака. Виходить тоді, мі-
сячна ніч найкраща для пачковоза, -- але ні, він воліє ніч зоряну,
без місяця, бо боїться тіни. А хто не знає, що тінь при місяці
більш помітна, аніж сам предмет. І цього досить тим, хто не
хоче впійматися, -- але в пачковозів ще й друга є причина. Інколи
о доводиться їм ховатись у кущах, за деревом, під скелею, тощо.
Людина може не ворухнутись, знаючи небезпеку; кінь призви-
чаєний теж стояти, не тупаючи, не пирхаючи: та не призвичаєні до
порядку комарі. Вони кусаються і найрозумніший кінь не втер-
пить, щоб не обмахуватись хвостом. А в такому разі, тінь най-
страшніший ворог. І досвідчений пачковіз скоріше поїде серед
білого дня, як у місячну ніч. Дрібна-ж контрабанда, звичайно пе-
реходить границю тільки в день. Це бувають переважно старці.
Вони сміливо бредуть за границю й назад і не було ще випадку,
щоби бодай один попався. Наша сторожа опівдні не дивиться,
австрійська-ж, на яку пачковози кажуть жандермерія, пропустить
за пачку доброго тютюну. А за 20--30 пачок вони часом віддадуть
до послуг і свою зброю.

1) Люлька така з коротким чубуком. Звуть її ще: носогрійка.