39

 
 
  
 
  
  
   
  
   
 
 
 
 
 
   
  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
    
  
 
 
 
     
 
    

   

бандисти у властивому розумінні слова. Їх легко пізнати по ру-
дхах, з балачки, а особливо по зручній манєрі триматися у сідлі..
|На коні пачковіз як у своїй стихії, немов татарин. До якого-б.
стану він не належав -- чи до міщан-мазурів") чи то до звичай-
І|них селян, однаково легко його вирізнити з маси, що й дитина.
й не поиилиласьби назвати їх заняття. Відомі родини, що брали й
пачкарство немов на спадок. Серед вільних такі пачкарі трапля- Ь
|лись і в балтському повіті, серед кріпаків -- виключно коло
ї кордону.
| Серед останніх відзначались у свій час двоє: батько, літ так
| під сорок, і син, молодий парубок, що ще й не голився. Знала їх
і ,погранична сторожа" і місцева поліція, і вся околиця, але кому |
| треба було, той не міг їх ні спіймати, ні вивести на чисте. Вказу- Ї ?
| вати на них ніхто не вказував, ба навіть усі їх переховували. Всьни
|були кріпаки одного пана-поляка, австрійського підданця, шо ! 4Ї
| жив десь у Галичині. Коли ця двійка зникала, то говорилось: на і ','
і панщину вирядились, коли-ж зненацька зявлялась, це значило:

пжрлуляя г
от пя

ссжтутво еж
-

тк фн
ган

звепанівафіься

яко тов ем

| повернулися з панщини. | Ї ;
! Приятелів вони не мали, проте було багато таких, що вва- Ї М щ
жали їх за божків своїх. Ворогів також не було. Були заздрісники. 5 Ї ш і
і покірливі слуги. Батько недолюблював сина за впертість, але: !
ходив коло нього, як коло єдиної своєї дитини. п- Й Є
- »Будеш сі каяти" -- казали сусіди. Щ ! ! і
- Іден Юда не каявся, -- відказував пачкар: - А що мені І !

І до того, що син не варт мої ласки? Він мій і баста. Ліпше своя: Щ
гадина, як чужа дядина. Щ у

І Е ,

По одній подорожі батько з сином привезли чаю, що звався: ! '
| бродським. Це той самий чай, що приносять з Почаєва у Київ Я Т

прочани, а тому і зветься тут почаївським. За Дніпром його звуть
австрійським, а сами пачковози розжалували його в овес. Кілька |
літ назад жиди більше як дві чверти отакого вівса складали в од- І щщ
ного священика в острозькому повіті. Як це сталося і чим скін- ?!
чилося, розкажемо вдруге, а тепер перенесемося на береги Збруча, і
в те село, де батько й син склали свій овес у себе в клуні. Ще пара
йшла з їх коней, як село оточили козаки та й нумо обшукувати З НИ
всіх підряд, починаючи з крайніх хат. ; у, ш

- Зле, тату! -- каже син. : вид

- Не без ба, та ба! -- відповів батько. -- Будемо тік по- |
ливати.

Ї, побравши коновки, взялися за роботу.

Від обійстя до Збруча було недалеко. Пачковози й самі впо-
ралисяб, але ізза тієї хапливости, з якою вони ходили з конов-

зж А

у
-
ржд янн ----

Су
З

 

з) Покатоличені українці. Їх доволі є на Поділлі ближче до австрійської
границі. Крім (віри, вони нічим іншим не ріжняться від місцевого селян-
ства. - Автор.