за

- т тобі й суд і присуд. А позатим -- воля Божа, -- ска-
зав батько.
Підвела мужньо голову:
- Добре, тату, робіть, як совість наказує.
І тихше додала:
- А як прийдеться загинути, то що ж?.. ми не перші...
о Чайка притиснув свою сирітку до грудей і звичайним голо-
сом сказав:
- Бери скалки й світи в хаті. А я піду до гарматчиків.

У.

До хати ввійшов президент Надбагненської республики,
Охрим Козлинчук. :

- Добрий вечір, моє серденько!

- Добрий вечір, пане президенте!

- Не пане, а товаришу. Хе-хе-хе!

Кинув папаху на лавку, витер носа, всміхнувся. Підійшов до
Рини ближче й облапив її в поясі.

- А може поцілуємося, поки буде весілля?

- Не вільно. Та й ще хто побачить.

- То що! Хто відважиться про мене сказати. Яж президент!
Хіба на гиляку захоче? Хі-хі-хі.

 Рина тремтіла, як яличка, що серед багон близько вовка
зачула.

Вона ненавиділа Охрима. Той козак, що стояв на варті біля
Центральної Ради, заповнив усе її серце, як вода ставок на весні.
Всі її думки заполонив. Усі хлопці були для неї байдужі, бо кра-
щого на світі не бачила. А коли хто з них наближався до неї,
відраза душу заливала. А особливо, коли це був Охрим. До
тогож вважала його за ворога України, що може застрілить її
батька. А може й її...

Президент Козлинчук нахмарив вузькі брови, що зрослися
над кирпатим носом в одну стяжку й люто блиснув холодними
мутними очима.

- Ринко! я більше чекати не можу. Або весілля, або...

Рина здрігнулася. Що буде з батьком, з тим, що він на-
думав?

Усміхнулася, як сонце крізь хмари.

- Чого так квапишся? Придивися краще до мене. Я дуже
химерна й лиха. Не знайдеш зі мною щастя.

- Це моє діло, на те я й президент. Отже питаюся: пого-
джуєшся чи ні?

Полотном вкрилися молоді щічки. Затремтіла долівка під
ногами. З уст ледви вилетіли слова:

- Побалакай з батьком...

Президент Козлинчук мовчки вийшов з хати.

Рина станула навколішки й уста зашептали якісь молитви.

Зустрівши Чайку на вулиці, президент поставив питання
руба: