в кожного. А трьох гармат, що відбили від фронтовиків, вистар-
чить. Ладунків маємо, як крашанок на Великдень.
Охрим гордо глянув на товаришів. А ті як стій гукнули:
--Хай буде республика! А комісарами: Павло й Підпалок!
- А президентом -- Охрим!

- А гарматами буде командувати Чайка, - коротко сказав
Охрим, -- він служив у ,антилерії".
- Непевний! -- хтось вигукнув, -- куркуль!

- То що? хіба шевця візьмеш? -- відгризнувся президент,
другого ,антилериста" нема.

- А піхотою -- Підпалок.

Влада повстала швидко й без перепон.

Другого дня вранці на плотах і клунях біліли ,прикази",
писані рукою самого президента, а замість печатки приложено
до них дно його вісмикутної чарки з передвоєнних часів.

Президент Надбагненської республики разом з комісарами
сповіщав населення про незалежність Медвежого Вуха з околич-
ними селами. Закликав нарід до спокою й праці та зношення
з-під грубок золотих рублів до державної скарбниці, що місти-
лася в коморі Івана Прийми -- комісара скарбу.

ІМ.

Пройшло три тижні.

Був вечір, але в хаті комісара гарматчиків, Максима Чайки,
не світилося, щоб люди не підглянули, як він шепчеться з донею
Ринею. бо

Батько оповідав з-під вусів, а Рина мовчки слухала.

- І ви, тату, будете стріляти в українське військо, як воно
прийде сюди?

Чайка присунувся ближче до Рини й поклав їй руку на
голову.

- Я не зраджу України й не розіллю козацької крови. А за
більше не питай. Та й сама мовчи й вигляду не показуй, що
знаєш. Перед людьми обороняй республику.

- А потім вони проклинатимуть нас.

- Хто проклинатиме, а хто й благословлятиме. Нехай
поки-що буде якась влада: нарід без влади жити не може...

Рина помовчала й нарешті спиталася тремтючими устами:

- А що буде, як довідаються ?

- Звісно, що буде: мене розстріляють, а ти якось житимеш...

Спинилося серце в Риніних грудях. У голові заклекотіли ку-
лемети. В очах замихтіли нові жахи.

- І чому вмерла бідна мамуня, а не я, -- майнуло в голові.
- Ні, коли вже вмирати, то разом...

Рина ясно уявляла собі всі можливі страхіття й муки. Під-
час ,біженства" вона скінчила на Україні вищу початкову школу
Й була найбільше освіченою на все село. В Київі до іншого життя
прислухалася, придивилася. На засідання Центральної Ради хо-
дила. Надивилася на свідомих людей.