':32

менні яйця, а мешканці багон висиджували з них дивовижні сто-
голові плітки. :

Вилуплювалися з них і диво-речники та провідники. Одні
одних побивали або саджали під ключ у хатах.

Та все -- то на схщ, то на швдень поглядали. Ждали тих,
що принесуть владу й порядок.

Та ніхто не йшов. Лише на заході зібралася грізна чорна
хмара...

НЕ

Мешканці села Медвеже Вухо, столиці багон, хвилювалися.

- Ще трохи почекайте, -- радили їм брати Козлинчуки. --
Лише дивись, як прийдуть до нас, і все буде гаразд.

А Підпалок відпер:

- Доки нам чекати. Та й чого чекати? Коли ми ,сіцілісти",
то можемо свою власну республику закласти. Чим ми гірші за
інших? Аджеж є республика й Надгоринська, й Придубенська,
й Неперелазівська. А як хто й прийде до нас, то виложимо на
стіл: оттака-то наша республика, такі-то села, такі порядки. Як-
що хочете союз з нами тримати, то будь ласка. А ні -- прохо-
діть далі.

Максим Чайка теж думав. І так думав, що аж усе чоло бо-
рознами вкрилося.

До нього саме й звернувся старший Козлинчук, на імя
Охрим:

- А ви, товаришу Чаика що із цього самого приводу
думаєте?

Хоча Чайка й був оттаким самісіньким куркулем, то все ж
Козлинчук говорив з ним по-людськи. Не задля нього, а задля
його дочки Рини. Задля її бездонних, як поліське небо, карих
оченят. Задля макових уст та весняного сонця в її усмішці. А ко-
либ не вона, то давно все його куркулівське барахло ,сіцілізу-
вали-б".

Підозрілий був цей Чайка. Шептали навіть всезнайки-шеп-
туни, що в Центральній Раді був, а потім втік сюди на свою кур-
кулівську земельку.

В очах Чайки блиснули вогники, як серед багон пастушачі
багаття, та вмить і згасли.

- - Добре діло надумав Підпалок, -- відповів поважно, не-
мов тобі поліський віл замичав, -- і справді, чомуб то нам своєї
республики не загородити. Та тільки ось воно що: чи вистарчить
оцього самого війська та зброї, бо коли республика, то значить.
охороняй її границі. Та й гріш ніби-то потрібний на таке діло...

Павло Козлинчук лише зиркнув на підозрілого Чайку, а брат
його Охрим повагом промичав:

- Гмм! гріш -- то знайдеться. В кожного дядька під груб-
кою його доволі. І то не що-небудь, не ,керенки" тобі, а справжні
золоті царські круглячки.

- А зброя теж є, -- додав Павло Козлинчук, -- рушниця