7 і, и '//ІПІ'//ІІ1”/'!|ІІ'///ПІ'/'ІІ!І'/'/П/'///ПІ'/,ІІ[І'/,ІП/'//ІІ]І'///П/'///![/'///І[/'//ІПІ'//ІІ!І'/'/П/'///"
7, у у уц у вж жк кл кл кл М и И К
УТТ КТ Л КТ КЛТ УТ КЛТ КЛТ КЛТ ЛТ ЛИ ЛТ КИ л Мя

МААХА КА КИ КУДИКУЯ КК ИКУДИКУЯ И УД ИЯ КК АХ ЇКК ИК АКЕ АЕКЕ КИХ Е М УВ КИ Ма

 

к у в и а КК К У У к
Чк/;'.'тх”х-/Дхх'х-/Дххі-/Дхх'х-/Дхх/х-/Дхх”х-/,'хх'х-/,'хХ/ СЛЕКУТП КТ КТ КТКЛТКУТ УТ КТУЛКУТМУТКУ ПЕУм
ве ааа р у у р р БТ КТУ

МИМ ЧУЕм М И пм ум мигптУйгпмит МИрпмИир,

ВОоОЛОДИМИР ОСТРОВСЬКИЙ

Надбагненська республика.

Оповідання.

І.
1918 року.

-  Хвилювалася, як море, українська земля. Скинула з себе
леди неволі. Загарцювала на необіздженому коні революції. За-
грала всіми звуками бурі й урагану.

А коли море хвилюється, прибиває до берега тріски, сміття
й піну.

Ї чого лише не прибила до українського берега революційна
хуртовина. ї

Над Дніпром лопотіли жовто-блакитні прапори й лунало:
»Ще не вмерла".

З півночі сунула червона хмара й ледоваті буревії співали:
»ЄСмерть самостійности!".

На півдні небо затьмарилося на червоно-синє-біло й погро-
жуючо греміли старі заіржавілі кайдани.

Сунули хмари і з заходу...

Розлізлася українська земля на шматки, як стара сорочка.
Пороли її чужі руки. І

Але пороли її і свої.

Скрізь засіли володарі. Кожний викроював з тіла України
шматок до вподоби й споживав його, як хотів і умів.

І.

Ї свої й чужі обминали поліські багна.

Обминала їх і хвиля свідомости, що блиснула над Дніпром,
і рука української державности, що встала з домовини.

Не квапилися сюди й червоні північні сусіди. Та й пощо їм
було сюди йти, коли удар свій спрямували в саме серце --- Київ.

Долітали сюди лише відірвані вістки, як перелякані качки
з розбитої качиної зграї. Долітали, наспіх клали свої безфор-

Т -
к ум втаржться пие теі ето ттян

пн тоя

ї
Ї !
Ї

нц я

бм

-

-

4
сс ет с он С ттт ун Ф рн сняння кен
я ':, жін тнн хч ї