13

вання таких важних прикмет, якими є: скромність, наукове пізнан-
ня питань, розуміння себе й інших.

До цих двох важних рис, як захоплення і знання та вихо-
вання, мусить прилучитися ще й третій, а ним є: створення
матеріяльних основ під розвиток освітньої
роботи. Щоби дати матеріяльну жертву, на це не вистарчить
поклик, ані заохота, ані навіть хвилевий неглибокий ентузіязм.
Треба знати і розуміти справу, для якої маємо принести жертву;
треба себе дисциплінувати і вміти собі наказати, бо на жертву
наводить не так розум, як радше серце. Саме знання без захоп-
лення -- також не вистарчає. Дуже часто, особливо у тяжчих жит-
тєвих умовах, повстають сумніви щодо доцільности й успішности
роботи тощо. Саме знання не дасть собі ради з цими сумнівами.
Інша справа, коли в нас живе захоплення. Захоплення посіває
нестримну віру, не дає їй упасти, каже їй переносити гори, каже
навіть ,сподіватися проти надії". Захоплення і знання у парі
з самоопанованням, зроджують сильне хотіння для здійснення.
А тоді питання матеріяльної забезпечености освіти дорослих не
натрапить на труднощі і буде приняте як самозрозуміле.

Нашим бажанням є, щоби ці всі три риси характеризували
роботу й тих, що находяться на противних становищах у ріжних
таборах. Так поведена робота з повною повагою і науковою орга-
нізацією -- мусить зблизити нас усіх, бо зрозуміємо, що оста-
точною метою всіх наших змагань - є єдність нації. Хто
проти цього, для кого нація --- пустий звук, з тим нам не по дорозі.
В остаточній меті лежить можність спільної
конструктивної праці; при розходженнях що-
до мети - не може бути і не бміє бути сла:
босилих, недокровних і неприродніх компро-
Мм сс в
оо00000000000000000000000000000000000000009090999999о

МИКОЛА МАТІЇВ-МЕЛЬНИК.
ЧУЮ КРОК НА ДОРОЗІ ГУЧНИЙ.

Чую крок на дорозі гучний

І гляджу на ряди, крізь вікно -- -- --
Ні!... Не той уже прапор ясний,

Ї вони -- ах, нема їх давно...

Понад шляхом холодні пісні!
І наїжені дула рушниць;
ИЙ обоюднії леза страшні --
Ї пиха скамянілих облич.

Устає у душі щось сумне
По тім лоскоті кроків чужих --
Щось ридає і кличе мене,
"До тернових могил дорогих.
1930.