Ш.

"Розбіжности, які випливають з політичних і наукових причин.

Уже  досі" зясовані питання "вистарчать, щоби зрозуміти
«єекладність освіти дорослих, як національно-суспільного та на-
ціонально-політичного чинника. Справу ускладнює ще й питання
про те, чи взагалі можливе погодження розбіжности поглядів як
в партійно-політичних так і суто-наукових причин. Можливо, що
вв методах праці найде андрагогіка (наука подібна до педагогіки,
тільки що педагогіка відноситься до молоді, а андрагогіка до
-дозрілих людей) деякі спільні шляхи або бодай стичні до деякої
міри. Далеко тяжче питання змісту, особливо тоді, коли станемо
на становищі інтензивної і загальної освіти. ІА вже найтяжче рі-
шити справу там, де якась партійна ідеольогія, захопивши всі за-
соби в руки, не тільки накидає себе як одиноку, але й не позволяє
щна ніяке свобідне розроблювання освітнього питання (прикла-
дами може послужити совітська освіта, а також фашистівська
«організація італійської держави).

М
Освіта дорослих і держава.

Всеж таки на цих труднощах справа не вичерпується. У пі-
слявоєнній добі прилучується до повищих питань нове, далеко-
сяглости якого ще сьогодні не можна оцінити. Одначе можемо
через уподібнення робити до певної міри здогади. Як угорі за-
значено, два державні організми: Союз Рад. Республик і Італія,
в яких одинокий і рішаючий голос має тільки одна партія, про-
водять правило монополізації усіх проявів
державного життя, ал/серед них і освітньото
аж до освіти дорослих включно. Це ексклюзивне
становище не находить покищо наслідування в інших державах.
Одначе у багатьох уже слідне змагання коли не до опанування
щілого освітнього руху, то бодай до його регляментування, на-
давання йому своїх означених форм. За цими першими кроками
буде йти змагання поставити державну владу у таке відношення
до освіти дорослих, яке вона вже займає до шкільної освіти.
З цим треба числитися. Вже сьогодні бачимо при відповідних мі-
ністерствах відділи для освіти дорослих. Приготовляються від-
повідні закони. Деякі з них як нпр. бібліотечні закони в пооди-
ноких державах входять у життя. Передбачується певна допо-
мога освітній роботі від держави, а далі за тим перевірка діяль-
ности, а може й навіть нагляд над нею.

Ця нова течія суспільно-політичного характеру мусить за-
ставити не тільки політиків але й освітників доповажної заста-
нови й пороблення потрібних висновків для дальшого поступо-
вання. До війни, а навіть ще в безпосередніх роках після війни
панувало високе гасло незалежности освіти дорослих. Великий
представник суспільної педагогіки Павло Наторп славив саме це
плятонівське становище освіти дорослих, яке у своїй незалежно-
сти застерігає собі право впливати навіть на форми державних