нння о а н ин Н Ин Н ИЙ шн

 

МИКОЛА МАТІЇВ-МЕЛЬНИК.

РУЇН СВОЇХ НЕ ОПУСТІМ!

Лицем до них приляжмо ми --

ІЇ рідні ниви боронім,

Горнім крівавими грудьми...
Коли ми впали -- киньмо сльози --
ІЇ не кленім один другого;

Хай страх не хилить нас, як лози,
Не ждімо ласки од нікого!

Бо ласка та -- це сміх злорадний:
Він впаде соромом на очі,

Як регіт смерти безпощадний,
Що над розпуттями скрегоче.
Щоб на Вкраїні були люди...
Ставаймо-ж до нового діла,
Ставаймо всі: далекі й ближчі,

І новий храм будуймо сміло

На споловілім пожарищі!
Будуймо храм великий новий,
Ми гляньмо: он, яка руїна! --

І скільки праці треба буде,
Щоби воскресла Україна,

Щоб аж під небо йшли склепіння! --
Щоб вийшов рій борців готовий
З грядущих шарів покоління.
Распрю покиньмо і зітхання,
Подаймо згоду на обнову --

Під гомін пісні поєднання
Кладім граніти під будову.

Хоч край наш звівся на пустиню
Ї помарніла наша доля --

А ми-ж двигнім нову твердиню

Ї встане з гробу наша воля!

Руїн своїх не опустім --

Лицем до них приляжмо ми

І рідні ниви боронім,

Горнім крівавими грудьми!...

    

ПОНИЮ НОНКЛЛНОНОННКЬЕНННЮННОКЬННОННІІОКОКАНПВЛІАНЮЮВНТЛННЮНООШНННОВНВНННОННІЬННННОЕЬНЕННННЮННОКВОНВВНННКОКОЬНВННДНННЕНЬНА ВВн КО БОННЛННННЕОКЕННННННННННЕЕЕННННВНННЕЕКЕНН НІ НОНВНЛНЕННЕКАКНВАННННЕЕЕДБННВЮНННКЕЕННННАННОНЕККЬН

ТОТОЛОПАЕНОЬОНОЕЕОЛИОПИНОНЕНОНЬЬ КОХ НООЕННОЕНОАКНЕННО

ее