теру покидають свій батьківський обряд і переходять на латин-
ський обряд. Через те щупліє український стан посідання по.
містах.

Зачуваємо, що також по селах польські поміщики приму-
шують форналів грецького обряду обходити тільки свята по но-
вому стилю. Наш робітник у латинське свято хіба тільки відпічне,
але релігійних практик виконувати не може, бо в церкві того дня
немає Богослуження.

Зверну ще увагу на настроєву сторінку справи для україн-
ського населення у більшому місті в часі свята по старому стилю.
Отже звільнився хтось в уряді чи в управі фабрики, бо хоче свят-
кувати нпр. Різдво Хр. по свому обрядови. Воно припало, скажім,,
на середу. У нього тоді в хаті врочистий настрій. Виходить він до
церкви на Богослуження; за дверми свого мешкання стрічає таке:
сходова клітка незамітана, сусіди порядкують основно своє ме-
шкання, перед домом рубають дрова і зносять вуголь до пивниці,
зачуває, що робітники розмавляють по українськи, на вулицях
повних руху крамниці відкриті, - людям ані на думці, що це
Різдво Хр. по ст. стилю. Якже тоді почуває себе цей українець
на своє свято Різдва Хр.? Безсумніву, що не найкраще.

- ж(уИЄ-- - -(03-- - -- -- т-

хП

    
   
    
    
  
    
   
  

я А
т ечя ков в квн

сн обі фо ж - ан чві вь пян

   

ве

тон івю я