» Шо оц нния ІХ два місяці, теперішні січень і лютий. З тої пори був лютий (з ла- тинського ,фебруарій") останнім місяцем року. Але, щоби погодити якось роки місячні з ходом сонця, римляни додавали по 28-ім дні лютого ще один місяць т. зв. мі- сяць вставлений -- ,Мерцедоніюс". По літах настала з того всього така плутанина, що за часів імператора Юлія Цезара калєндаоб- ський рік відбігав від правдивого соняшного року вже на 72 дні. Тоді за радою славного астронома Сосігена з Александрії рішив Юлій Цезар упорядкувати калєндар таким робом: Рік треба раху- вати по ході сонця -- по 365 днів і 6 годин; цих б годин в прак- тичному житті годі дочисляти до року, -- тому треба збирати цих 6 годин через 4 роки, вони дають один повний день і що четвертий рік вставляти його в останнім місяці, т. зн. лютім, по 23-ім дні. Таким робом у поправленім календарі мали З роки по Збо днів, а 4-ий рік числив 366 днів і він називався переступним роком. Так установлений калєндар названо юліянським на памятку Юлія Цезара, і його приняли опісля христіяни, а звичай додавати переступний день по 28-ім лютого задержався досі. Одначе правдивий соняшний рік є в дійсности коротший, як його установив Сосіген, і не числить 365 днів і 6 годин, а тільки 365 днів, 5 годин, 48 мінут і понад 46 секунд, бо стільки потребує часу земля, щоби раз зробити дорогу довкола сонця. Сосіген взяв яких 11 мінут і 14 секунд за богато, а з того вийшло таке, що соняшний рік став знова відбігати від калєндарного року. Неможливе, щоби про цю ріжницю між юліянським і со- няшним роком не знав був Сосіген, бо вже 100 літ перед юліян- ською реформою писав про неї Гіпарх. Можливе, що Сосіген ува- жав її дуже незначною похибкою і тому не уважав за конечне по- правити її при реформі римського калєндаря. Ця ріжниця потягає дальше за собою пересунення весняного рівноденства в юліянському численні. І так: день весняного рівно- денства першого року юліянського числення, т. зн. 46. р. перед Хр. мприпадав на 24. березня, а в часі Нікейського Собору 325 р. по Хр., отже 871 літ пізніще, пересунувся вже на 2 дні, 19 год. 53 мін. ї 14 сек. взад, т. зн. припадав на 91. березня. З тої причини Ні- кейський Собор приняв цей день за день весняного рівноденства. Але вже 1250 літ від Нік. Собору, тобто около 1575 р. день весня- ного рівноденства пересунувся з 21. на 11. березня, отже на пов- нпих 10 днів. А з пересуненням весняного рівноденства йде пеог- сунення взад і фаз місяця. З тої причини юліянський калєндар також з відмінами місяця ніколи не годився. На ці недокладности юліянського калєндаря звернули увагу вчені вже з кінцем МІ1. ст. та продумували над справленням калеч- даря. Одначе ті часи якось не були пригожі, щоби можна було тоді заводити якунебудь зміну в церковнім калєндарі. Аж Три- дентський Собор 1563 р. поручив папі Григорію ХШ. поправити церковне числення часу і взагалі справу реформи калєндаря. Папа Григорій ХІШ. за радою вчених, а головно Альойзія і Антонія Ліліо -- рішив буллею »Інтер гравіссімас" в 1582 р. до-