192 каючи від 1900 року постійно в Київі, приймав Покійний діяльну участь у ре- дагуванні журналу ,Київська Старина", а від 1906 року видавав великий укра- їнський щоденник , Громадська Думкає, Коли ,Громадську Думку" царська влада закрила, тоді він почав видавати новий український щоденник ,,Рада", що виходив у Київі до 1914 року, тоб-то до вибуху світової війни. В часі війни мусів ховатися перед царськими охранниками то в Петербурзі, то в Фін- ляндії. Підчас революції вернув на Україну, де перебув дуже богато в часі більшовицько-української війни, а потім переїхав до Галичини, де проживав як конфінований польською владою в Перемишлі. З Перемишля виїхав до Карльсбаду, де лікувався, а звідси переїхав до Австрії та поселився у містечку Рабенштайні. Там дуже довго бідував. Однак скоро переїхав до Чехосло- ваччини, куди його покликали на професора до Господарської Академії у Подєбрадах. Вже на еміграції списав ,Спогадиє ізі свого життя, які появи- лися накладом Видавничої Спілки ,Діло" у Львові. Ці спогади мають незви- чайно велику історичну вагу, бо в них списана історія українського громад- ського життя за час останніх кількадесяти літ. Не обняті спогадами часи великої революції. Та знаємо, що в теці Покійника залишилося ще богато пінного і пригідного до публікації матеріялу, а між іншим його дневник. За величезні заслуги для українського національного відродження іменувала Покійника львівська ,Просвіта" на Загальних Зборах 1926 року своїм по- чесним членом. З Покійним зійшов у могилу один з найвизначніших громадян і олин з найбільших патріотів Української Землі. СЕМЕН ЯДЛОВСЬКИЙ. , З кінцем серпня 1929 р. помер несподівано в Мукачеві на Закарпатті в гостях у свого брата визначний український діяч з Америки Семен Ядлов- ський. Покійний походив з села Смереківці, горлицького повіту на Лемків- щині, звідки виїхав до Америки перед 30 роками. Там він цілих 28 літ пра- цював при Українськім Народнім Союзі, найбільшій і найстаршій українській асекураційно-допомоговій установі, в якій був кількома наворотами головою, її фінансовим головним секретарем, а в останнім десятилітті управителем друкарні щоденника ,Свободає, органу У. Н. Союзу. Був теж одним з основ- ників Обєднання Українських Організацій в Америці, яке кермує допомо- говою акцією для старого краю. Поклав великі заслуги для української емі- грації в Америці, зокрема для У. Н. Союзу, який завдяки його праці з ма- ленької незамітної установи виріс у могутню організацію з 2.5 міліонами долярів майна і 35.000 членів. Не маючи змоги хоч побіжно передати грядучим поколінням постаті тих, що серед праці й заслуг від нас у двох останніх роках відійшли, поки- нувши раз на все шлях життєвої боротьби, вважаємо за потрібне принай- менше занотувати в калєндарі МІросвіти імена і прізвища замітніших на- родних діячів. І так: У вересні 1927 р. помер у Стопчанах (стан. епархія) в 71. р. життя о. декан Данило Бахталовський, людина глибоких душевних прикмет, що поставив свою парохію дуже високо. В селі Клекотові, пов. Броди, помер у листопаді 1927 р. молодий, Зб-літній селянський діяч-патріот Петро Кісь, активний член усіх повітових товариств. В тому самому місяці (24. ХІ.) нестало в живих пароха Гумниськ (Тере- бовельщина) о. Андрія Тимуса (в 77. р. життя), що брав живу участь у полі- тичнім, культурнім та економічнім житті нашого народу. В дні 10. грудня 1927 р. помер у Станиславові в 41. р. життя довголіт- ній професор, а при кінці управитель української гімназії і щирий опікун молоді та добрий громадянин, Григорій Кичун. В лютому 1928 р. зійшов з цього світа в 49, р. життя Прокпп Василик, голова кружка ,Сільського Господаря", основник кооперативи ,,Надіяє, го-