190 вини віддячилось пок. Семаці за ту щиру працю, вибираючи його послом до жкраєвого сойму, а небавком і до віденського парляменту. Також його полі- тична діяльність спрямована була на одно: на придбання свому народові як- найбільше здобутків, на зрівнання його в правах з іншими народами Буко- вини. Опинившися з вибухом світової війни у Відні й перебувши там всі злидні еміграційного лихоліття, пішов на старости літ працювати по свому фаху (як староста окружного суду) у глуху словацьку провінцію, щоб за- робити на прожиток для себе і своєї сімі. Там і скосила його люта смерть. Тіло його спроваджено по смерти до рідного.краю, до якого ромуни не хо- тіли його пустити за життя. ОЛЕКСАНДЕР СЕРОЇЧКОВСЬКИЙ. Олександер Сероїчковський, надінспектор Національного Банку у Відні, член Української Національної Ради у Відні, голова Українського Товариства Прихильник Освіти у Відні і член інших українських товариств, помер у Відні дня 2. грудня 1928 р. в 54 р. життя. З Покійним зійшов у могилу ще в молодім віці визначний український діяч на еміграції і першорядний бан- ковий фахівець, що мав з того погляду славу й повагу в цілому Відні. В остан- ніх роках працював багато в Українськім Т-ві Прихильників Освіти у Відні, дбаючи про матеріяльне забезпечення української студіюючої молоді. Остан- ній його прилюдний виступ мав місце на святі-академії в день 1. листопада 1928 р., коли то він виголосив святочну промову. СТЕПАН ТАНЧАКОВСЬКИЙ. Дня 29. серпня 1928 р. помер у Золотім Потоці нотар Степан Танча- ковський в 75-ому році життя. Покійний був почесним членом: Т о- вариства ,Просвітає у Львові і щілого ряду читалень ,Просвіти" в Золотопотіччині. Похорони відбулися при великому здвизі народу дня 1-го вересня 1928 р. в Золотім Потоці. Взяли в них участь: відпоручник Головного Т-ва , Просвіта", відпоручники повітових українських установ у Бучачі, чи- талень ,Просвіти "і руханкових організацій Золотопотіччини, а далі грома- дянство і міщанство Золотого Потока без ріжниці народности. В церкві пращав Покійного о. Галібей, який у прекрасних картинах змалював успішні змагання ,дідуся Степана" на всіх ділянках національного життя за весь його довгий вік. Покійний жертвував усе, що мав, для добра народу, а в пер- шу чергу для селянства Золотопотіччини, в котрій цілих 30 літ клав трівкі підвалини передовсім під просвітну роботу. Заходами Покійника засновано в 17 громадах читальні та вибудовано для них доми, а далі створено фонд будови ,Народніх Домів" у Золотопотіччині. Ціле своє життя прямував до того, аби в кожній громаді була читальня-бібліотека, захоронка, фреблівка, взірцевий варстат, робітня, кооператива, фахова школа, каса, шпихлір, шпи- таль і т. п. Похорони пок. Танчаковського виглядали так: По Богослуженні покладено домовину на гарно прибранім і уквітчанім селянськім возі, до котрого запряжено три пари чорних селянських коней. Домовина прикрита червоною китайкою з тризубом, а довкола неї 12 вінків від філії ,Просвіти" в Бучачі, міщан Золотого Потока і читалень ,Просвіти". По обох боках почесні сторожі карних луговиків. На місці вічного спочинку попращали По- кійного: інж. Король від філії Іросвіти" в Бучачі та від повітових україн- ських установ, а далі відпоручники читалень: пп. Кузь, Комарницький і Де- лявський та відпоручник Головного Виділу Т-ва , Просвіта" п. П. Петрик, які, пригадавши громадянству всі заслуги. Покійника, віддали йому гідно останню пошану і попращали в далеку дорогу невіджалованого і незаступи- мого робітника і добродія освітнього життя в Золотопотіччині. ІЛЯРІЙ ЧАПЕЛЬСЬКИЙ. Дня 3. листопада 1927 р. помер у Львові Ілярій Чапельський, "один з кращих представників українського життя, Сливе від двох десятків літ він був постійно членом ревізійної комісії в Т-ві .Просвіта". На два роки перед