188 : ділянці з запалом. Він заслужився дуже як редактор ,В. Д. 3.-, бо пере- нявши це видавництво в напів москвофільськім виді, зукраїнізував його не- тайно. При цьому старі, невідповідні терміни заступав чисто народніми і сам творив деякі слова на народній основі, причиняючись осьтак до збогачення української наукової термінольогії. Двацять два річники ,Вістника Держав- них Законівс -- це поважна праця і великий вклад Покійного в скарбницю української наукової мови. Позатим пок. Кулачковський працював в україн- ських віденських товариствах, головнож у ,Родиніє, якої був основником, а потім у ,ЖЖружку Земляків", що вже по війні перетворився в ,Українську Бесіду". Якийсь час, коли наше представництво у Відні вело найбільш ожи- влену акцію (рр. 1920--23), пок. Кулачковський був головою Уукраїнської христ.-суспільної групи, що стояла в тісному звязку зі старокраєвою орга- нізацією під проводом пок. Барвінського. Слід зазначити також, що Покій- ний, вступивши в 1918 р. на службу Української Держави, стратив був право до платні в Австрії і щойно по тяжких переходах і важких заходах добився штарешті тої платні на пару літ перед смертю. ЛЕВ ЛЕВИЦЬКИЙ. Пок. Лев Левицький вже як молодий студент, а пізніше як суддя брав 0живу участь у нашому національному житті. Ще у 80-их роках м. ст. допи- сував він до Романчукової ,Батьківщини", а опісля до ,Свободи" й ,,Ділає, подаючи цінний інформаційний матеріял. Працював теж на освітньому й еко- номічному полі. Як начальник суду в Рожнітові, а потім у Сколім, перевів він шеред війною організацію тих повітів у рамах національно-демократичної паотії, поставивши її на належну висоту. Не диво, що громадянство обда- "тррувало його своїм довірям і вибрало послом до австрійського парляменту, а згодом (1913 р., остання соймова каденція) і послом до галицького сойму. З вибухом війни опинився Покійний у Відні враз з ріднею і там приступив відразу до організації допомоги українській еміграції з Галичини, що напли- вала до того міста з усіх усюдів. На становищі голови Українського Запо- могового Комітету і люстратора таборів наших збігців поклав він безперечно свої заслуги. Після відомого вирішення галицької справи в березні 1923 р. повернув пок. Левицький ще того тамого року до краю -- як один з перших наших емігрантів. Після його виїзду тодішній польський посол у Відні Ля- соцький не пустив уже нікого до Галичини і щойно його наслідник, покійний нині проф. Ковальський, отворив уже дорогу до краю нашій політичній емі грації з Австрії. Вернувши до краю, старався пок. Левицький добитися своєї передвоєнної посади в суді, одначе до служби в Галичині його вже не при- няли. Так на старости літ примушений він був ще тинятися на заточенні (в Острові коло Познаня) -- здалека від своїх найближчих, до того з сильно надірваним здоровлям. І не довелося Покійному здійснити своєї постанови: вислужити свої роки й отворити адвокатську канцелярію на рідній землі. ЛПомерла людина доброї волі, що не відтягалася ніколи від праці, що запи- салася добре в памяти громадянства, що поклала значні заслуги для україн- «ської еміграції в часі найбільшого її лихоліття. Помер пок. Левицький У Львові дня 19. жовтня 1928 р. Оо. ГРИГОРІЙ МОРОЗ, гр.-кат. парох в Борині, помер дня 19. квітня 1928 р. в 68. році життя. Як громадянин положив він величезні заслуги для пробудження закацап- ященого турчанського повіту; був одним з.тих, що промощували шлях укра- їнській нац. ідеї серед бойків і вміли за неї терпіти в Домбю. Місточко Бориня завдячує Покійному читальню ,Просвітиє, ,Руську Касує, коопера- тиву ,Купець" і т. д. Покійний був до останньої хвилі активним і визначним «ччленом усіх повітових установ, членом-добродієм філії , Просвітає, головою філії ,Сільського Господаря" і членом-основателем ,Силиє,. Будучи знаме- снитим бесідником, послідовним діячем, неструдженим бойовиком за кращу долю українського народу, тішився неабиякою популярністю серед мас.