ее ж паєттьст Мщ

 

 

сс а ї

МАРІЯ ЗАГІРНЯ.

В липні 19285 р. померла на Великій Україні Марія Грінченкова, дружина
Б. Грінченка, відома в літературі під псевдонімом М. Загірня з численних
популярних творів ї перекладів. Марія Грінченкова (з дому Гладиліна) уро-
дилась у 1863 р. в. Харківщині. Як сільська вчителька познайомилась вона
з Б. Грінченком, теж учителем, і з цього часу стала його невідстулпним другом
і співробітником. Ціла низка популярних книжочок вийшла зпід її пера ще
у 80-их роках, у добі великих утисків українського слова. Переклала вона
кілька пєс Ібсена, ,Казки" Андерсена, повісти Твена. Найбільша її заслуга-
праця над словником у допомозі Грінченкові. Аж до смерти вона продов-
жувала цю працю, коли Українська Академія Наук почала підготовляти новий
великий ,Словник української мови", з якого деякі частини вже появились.
М. Грінченкова була співробітником при Академії Наук і її вважали небу-
денним знавцем нашої народньої мови. Як людина вона визначувалась рід-
кими лприкметами чесности, самопосвяти, скромности та працьовитости.

Д-р МИРОСЛАВ ЗДЕРКОВСЬКИЙ.

Покійний був сином священика з Беневи. Був 10 літ суддею, найдовше
в Глинянах. І хоч належав до найспосібніших суддів у краю, то кинув судей-
ський стан тому, що не міг погодитися з тим, чого вимагала від нього судова
влада. А вона вимагала, щоб він не вмішувався у громадські справи та не
брав у них участи. Кинувши суд, став адвокатським кандидатом і як такий
працював довго в канцелярії д-ра Костя Левицького. Був діяльним членом
національно-демократичної партії та брав живу участь у житті інших гро-
мадських установ. Між іншим був членом Вид. Спілки ,Діло". Деякий час
був секретарем національно-демократичної партії (перед д-ром Бачинським).
Велика війна заскочила його на становищі адвоката в Мостиськах. В армії
був у часі війни авдитором у Грацу. На тому становищі причинився до увіль-
нення богатьох талєрговців. У 1918 р. був членом Української Національної
Ради спершу у Львові, а потім у Тернополі та Станиславові. Був також
членом одної важної місії до Київа. Працював при уряді ЗУНР від 1919 р.
до 1921 в краю і на еміграції. Вернувши з еміграції, відкрив знов адвокатську
канцелярію в Мостиськах. По смерти жінки переніс у 1926 р. канцелярію до
Перемишлян. Тут відновив кредитову кооперативу ,Народній Дім", у якій
був душею та думав приступити до плянової праці над цілкою політичною
організацією повіту. Покійний був одним з найкращих наших громадян се-
редньої генерації. Помер дня 30. січня 1929 р. у 54-ому році життя.

Проф. Д-яр МИХАЙЛО зЗОоБКОВ,

президент Найвищого Суду в Сараєві, бувший професор універси-
тету в Софії і Загребі, помер дня 7. грудня 1928 р. в 65-їм році життя в Мостарі
(Герцоговина), коли виконував службові обовязки при візитації окружного
суду. Покійний думав присвятитися науковій карієрі у нас в Галичині і хотів
габілітуватися у львівському університеті на правничому факультеті. Колиж
польська професорська окомісіяї, аби не допустити професора-Українця
у Львові, відкинула його габілітаційну працю, він предложив її без зміни
у Відні, де й габілітувався на доцента і тим поставив у належне світло обек-
тивність і справедливість польських професорів у Львові. На становищі
професора університету на чужині, а пізніше президента Найвищого Суду
в Сараєві, віддав він неодну прислугу українській справі, а зокрема був щи-
рим опікуном і добродієм української студентської молоді й української
політичної еміграції в Австрії та Югославії.

ІВАН КАЛИНОВИЧ.

Був передовим українським бібліографом, визначним робітником і по-
літичним діячем. Покійний по семинарійній матурі став почтовим урядовцем
У Бориславі. Свій виступ на ширшу громадянську ділянку розпочав від заці-