182

кількадесять памятників на спомин героям і може ще кільканацять.
памяткових дерев ось усе, на що ми спромоглися. І на тому
всьому має виховуватися молоде покоління, з того воно має врчити-
ся розуміти рідну традицію, шанувати й любити своє минуле?

 

Одиноке місце, де ще сяк-так збереглися у нас тревалі сліди
нашого давнішого й недавнього минулого, це церкви і звязані з ни-
ми цвинтарі. Тільки в церквах або при цреквах заховалися у нас
тріваліші памятники: пропамятні таблиці, ювилейні або місійні
хрести, памятники на могилах померших, панщивзняні хрести, то-
що. Але й цілі памятники -- якіж вони нечисленні, а ло того які
примітивні, які занедбані! І скільки їх нищиться або пропадає:
зовсім - таки на наших очах!

Б нинішніх наших відносинах найлекше, найпевніше її най-
краще ставити памятники в церквах або при церквах. Там вони
й найбезпечніші. Учімся від інших народів увіковічнювати важ-
ніші події національного й релігійного життя, а також память за-
служених у народі, у формі марморної чи залізної таблиці. камін-
ної чи залізної статуї, або іншим трівалим способом.

Розуміється, памятники в честь Шевченка повинні бути у нає
в кожнім селі і в кожнім місті, бо це не тільки символ нашого від-
родження і нашої свідомости, але й символ нашої єдности з великим
українським народом. Також праця таких людей, що заслужилися
спеціяльно для якоїсь околиці (прим. пок. посол Е. Олесницький
у Стрийщині, дир. Гр. Цеглинський у Перемищині, дир. С. Неділь-
ський у Коломиї й ін.), повинна бути відзначена памятником, па-
мятковою таблицею, чи в якийсь інший способ.

Перед тим, поки приступимо до будови якогонебудь памят-
ника, памятаймо, що тільки памятники з трівалого матеріялу
і з трівалими написами можуть мати виховуюче значіння й на
дальшу мету. Тимчасом у нас діється звичайно навпаки. Аж дивно,
що так мало людей звертає у нас увагу на те, що деревляні памят-
ники -- це ніякі памятники, що написи на деревляних або бляша-
них табличках наших деревляних хрестів скоро затираються і за
кілька літ нема вже з них й сліду. А скільки затрачено у нас вже
безповоротно не тільки написів, але й самих могил наших по-
ляглих! ;

Найважніші, найактуальніші памятники під теперішню по-
ру - це памятники й памяткові таблиці в честь поляглих ху даній
місцевости. У чужинців має вже такі памятники майже кожне село,
а й ріжні їх товариства й установи утрівалили память своїх по-
мерших членів-героїв чи то памятником, чи рідповідною таблицею,
образом, чи чимсь подібним. Тому приступаймо якнайскорше при-
найменше до уфундування памяткових таблиць! Це зробити дуже
легко, бо кошти такої таблиці на одну тромаду невеличкі. Одна
тямуча людина в місцевости --і гарна, цінна (нехай і скромна)
памятка з великих днів нагадуватиме грядучим поколінням про
ті часи й ті жертви, яких вони від нас вимагали. На кожній такій
таблиці мусять бути вириті роки (1914--1920), відповідний напис