Подібно, як Поляки, роблять і інші народи. В такій маленькій
державі, як нинішня Австрія, не приходить ні одної неділі, ні од-
ного свята, в яких не відслоненоб бодай одного памятника, пере-
важно на спомин погибших учасників світової війни. Неодин, з тих
шамятників, навіть на глухій провінції є твором визначного
артиста, тому ці памятники представляють нерідко високу мистецрь-
жу вартість. А скільки нікому незнаних, укритих талантів мали
змогу при цій нагоді виявити себе, дати себе пізнати! Бож немало
тих памятників є твором нефахових, нерутинованих і некваліфі-
кованих людей -- просто з народньої гущі... Те саме можна ска-
зати про найближчу сусідку Польщі, Чехословаччину, де Чехи
стараються увіковічнити всюди память своїх лєгіонерів, а чеські
Німці тих своїх земляків, що зложили свої голови в останній сві-
товій війні. Очевидно, повно там також памятників у честь ріжних
визначних людей.

Про те, як глибоко плекають культ поляглих Німці, Італійці,
Французи, Англійці й інші культурні народи на заході, не треба,
й казати. А вже культ невнаного жовніра не має собі у тих народів
нічого рівного! Бо там справді цілий нарід клонить свої голови
перед геройством своїх потибших у війні синів і набирає біля їх
могил нової животворчої сили, нового тарту, нової енергії й охоти
до праці для добра і слави своєї нації.

ЯЛке виховуюче значіння малиб у нас такі памятники, про це,
здається, не треба ширше розводитися. Адже вони найкращий ва-
сіб для плекання традиції наших визвольних змагань, нашого не-
давнього минулого. Тільки подумаймо, який вплив малоб це на
молоде покоління, що вже зачинає забувати те, що недавно було,
лкби так в кожній нашій церкві на селі чи в місті була прибита
таблиця з трівалого матеріялу, з відповідним написом і повним
списом усіх поляглих з даної місцевости! Таж до такого памятника
линутиме все думка рідні, друзів і внайомих покійників, словом:
думка цілої місцевости. А саме тепер, по важких переживаннях
і великих невдачах, треба нам бльше як колинебудь передтим звер-
тати увагу на скріплення національної свідомости, на поширення
культу нашої традиції, на придбання нових культурних вартостей,
щОоб і свій і сусід і далекий чужинець, бачивши наші памятники,;
знав, що ми справді культурний нарід, що дорожимо нашими на-
ціональними святещами, що вміємо пошанувати культ предків,
культ героїв. Тільки народи на найнижчому щаблі культури не
зберітають памяток минулого, не лишають ніяких слідів свобєї ді-
яльности, своєї праці і своїх діл - нащадкам в науку й до наслі-
дування! ;

Те, що. ми досі вробили в цій ділянці, великим соромом паде
на цілу суспільність. Бо деж наші памятники в честь українських
цписьменників, діячів? Де памятники героям визвольних змагань?
Кілька незугарних памятників, звичайно у формі хреста, в честь
Шевченка, кілька ювилейних таблиць на спомин 100-ліття уродин
Шашкевича й Шевченка, кілька таких-же таблиць у честь Франка,

181

 

  
  
 
 
  
  
 
   
     
 
  
  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
  
  
     
 
 
 
 
 
  
   
 

теля
и л сидн

-

хи

Х Діненаай

 

«

 
 
  

   

х п и
п дд у: е

шч СІ

 

о вн-