пЕБ, ло зитв щ Щ- : ї- І? ! Шо й гя В р :( ц и ? .4- , Ь: - ї 180 - : Для філії набув при сильній допомозі з власної кишені велику реальність і доми 8 двома фФронтами (від двох улиць), в якій добудував офіцини, а де перед війною містилися: ,Оелянська Бур- са" й Інтернат" для учеників учительської семинарії", а по війні мають приміщення дівоча тімназія, ,Облянська Бурса" і Ре- місничо-промислова Бурса". Все пильно займався д-р Янович організацією не тільки інте- лігенції, не тільки міщан, але й українських ремісників. Він засну- вав т-во українських ремісників ,Зорю" у Станиславові, а далі »Товариство Українських Купців", ,Ремісничу Бурсу", ,Україн- ський Базар", ,Доставу", що перенеслася потім до Львова, .,Опіл- кову Пекарню" і спілку ,Фаброль". Словом: усюди, в кожній ділянці видно було його невтомну працю й невичерпану організаційну енергію. Накінець головно заходами д-ра Володимира Яновича, влашто- вано в Станиславові дві українські господарські виставки (ярмарки). Вся його діяльність у Станиславові і Станиславівщині -- це Дійсно один великий подвиг і тому не треба дивуватися, що коли Станиславівщина обходила 25-ліття його головування у філії ..Про- світи", то цей обхід став?г великим національним святом. Віддаючи честь великим заслугам д-ра Володимира Яновича, Загальні Збори «Просвіти" з дня 21. березня 1929 р. іменували його почесним чле- ном Товариства Просвіта". На це велике національне відзначення д-р Володимир Янович заслужив тідно, бо направду жив для гро- мади і народу. Бажаємо йому сили та здоровля для дальшої успіш- ної праці на національному, полі. Б- Б- Б Б я- Б Б В в В Я Б Б б - ІВАН НІМЧУК. ПРО пПАМЯтТНнИКИ. Будуймо тільки трівалі памятники! -- Кожна громада повинна уфундувати в себе памятник або памяткову таблицю в честь поляглих героїв. Чогось доброго варто навчитися й від свого противника і певно» не принесе це нікому стиду, коли будемо його в тому доброму наслі- дувати. От хочби культ поляглих і заслужених в народі серед львівських поляків: тут і окремий цвинтар героїв на великому Ли- чаківському кладовищі, і кільканацять польських памятників у мі- сті, і цілі Ддесятки преріжних памяткових таблиць на костелах, школах і ріжних державних будинках. Майже ні один тиждень не минає, щоби /Львів і інші міста на нашій території не збогатилися якоюсь новою польською памяткою; а ми те все приймаємо бай- дуже, коли не з насмішками, кпинами, замісць робити те саме. Чужинець, переїхавши нашу територію, ніяк не збатне, що був на землі українській. Бо по чім-же він це має пізнати, як усі памят- ники на нашій землі -- польські?