український поет), О. Хруцький (був українським сенатором за
часів Центральної Ради) і О. Чичитатін, визначний хемік. Скін--
чивши університетську освіту, працював на становищах керманича,
народньої освіти спершу в тульському, а потім у московському гу-
берніяльному звземстві. (Земство це була в давній Росії своєрідна
громадська самоуправа або, як у нас звуть це тепер: самоврядуван-
ня). В Москві був крім того лектором міського народнього універси-
тету ім. Шанявського.

 

 

 

 

 

 

Живучи в Москві, брав живу участь у всіх українських орга-
нізаціях. Між іншим був головою української секції Т-ва славян-
ської культури, членом комітету для влаштовування Шевченків-
ських свят у Москві в 1911 р., членом редакційної комісії для ви-
дання збірника ,На спомин 50-тих роковин смерти Т. Шевченка",
членом місцевого гуртка ,ГУПе - тобто Товариства Українських
Поступовців. З Москви писав до українського учительського часо-
пису ,Овітло", що виходило у Київі, а крім того співпрацював
у журналі ,Украйнская Жсизнь", що появлявся у Москві.

В 1917 р. Миївська Міська Дума (Міська Рада) вибрала Сте--
пана Сірополка членом управи, кермуючим народньою освітою мі-
ста Київа. На запрошення І. Стешенка приняв він рівночасно ста-
новище експерта (знавця) в справі народньої освіти при Генераль-
ному ОСекретаріяті Народньої Освіти. В ЖКиїві був лєктором Фреб-
лівського Педатогічного Інституту, а крім того викладав на чи--