165

уУусунено його з державної служби за те, що на учительській кон-
Фференції запротестував  проти розпорядків Кураторії Львівської
Шкільної Округи, якими обмежено всі права українських шкіл.
Наслідком того стратив він підстави для своєї матеріяльної екзи-
стенції. В 1928 р. вибраний послом до польського сойму ві стани-
славівського виборчого округа, а що рівночасно дістав сенатський
мандат з державної листи, то зложив посольський мандат, а за-
тримав сенаторський.

Попри велику педагогічну й широку громадську працю писав
М. Галущинський богато на педагогічні і освітні теми. Був деякий
час співробітником ,.Літерату рно-Наукового Вістникає, співредакто-
ром ,Молодої України" і співробітником усіх наших педагогічних
«органів. Крім того писав, особливо на актуальні педатготічні й освіт-
ні теми в українській національній пресі, а передовсім у ,,Ділі".
З виданих окремо його педагогічних праць слід назвати по поль-
ськи написану працю  під назвою: , Шро виховання учителя до
свойого звання". б це поширений реферат, який М. Галущинський
відчитав на краєвій конференції директорів середніх шкіл з дору-
чення Краєвої Ради Шкільної, очевидно перед війною. У повоєнних
часах теоретичні праці М. Галущинського розкинені по ріжних
українських часописах і журналах. Зокрема фахові журнали
»Просвіти", що були під його редакцією, містять щілу низку цінних
статтей, передовсім на теми позашкільної освіти. Неодну цінну річ
у нашу педатогічну літературу вніс М. Галущинський своїми пе-
рекладами з чужих мов. На українському шриватному універси-
теті викладав весь час педаготічні науки.

Ставши в 1923 р. головою ,Просвіти", розвинув на, тому ста-
новищі незвичайно велику організаційну діяльність. Ця праця ви-
значається передовсім тим, що вів він її при допомозі живих звяз-
ків з краєм. За час свого головування відбув він'сотні поїздок по
цілій Галичині та Волині. Для проломання т. зв. сокальського кор-
дону між Галичиною ї нашими північними землями на культурно-
«освітному фронті зробив М. Галущинський найбільше. За той час
влаштовано в краю, як у Галичині, так і на Волині, цілу низку
всякого рода освітних курсів. Ї, здається, не було ні одного такого
курсу, на якому не був би референтом М. Галущинський. Ця його
великанська рухливість ї ті нерозривні звязки з краєм зробили
його чи ле найпопулярнішою постатю серед українського грома-
дянства. б вже в краю місцевости, де звуть майдани та вулиці на
честь М. Галущинського його іменем. На всякі свята ї ювилейні
"чобходи всюди його вапрошують для виголошування  відповідних
промов чи рефератів не тільки тому, що він належить до найкра-
щих нині на західно-українських землях промовців, але передовсім
тому, що сама присутність такої популярної особи на; святі, надає
«чобходові особливого настрою, підносить його вагу та стягає маси
учасників.

Ювилейні Затальні Збори ,,Просвіти" з дня 21. березня 1929 р.
іменували Михайла Галущинського почесним членом Т-ва. Ця най-
вища національна почесть припала йому у формі признання за всю

вв: хх ввін ии от к онстнае рн сс ря в п н р сс сян нннн ння
-5 днн З В о п ан ввін нн ннн внн