- 96 гта. прилеглої до нього площі 38 полудня і стількиж з півночі та / м 2. вересня наложила на нього домовий арешт. ї б. вересня гбивезла до Київа. Тут перебув Митрополит під арештом тільки один день ї вже 8. вересня вислано його до Нижнього Новгороду, звідки за х деякий час перевезено до Курська. Тут жив Митрополит до кінця 1915 р. Шотім перевезено його до монастирської тюрми Опасо- п бфиміївського монастиря в Сувдалі. З вибухом великої революції й в Росії прийшла воля і для нашого Митрополита. Великдень 1917 р. Я святкував він уже на волі. Зі Суздаля поїхав віл до Петербурга, а звідси до Київа, де відвідав Українську Центральну Раду. З Київа вернув знов до Петербурга, а там через невтральці держави до Австрії. Поворот Митрополита в здоровлю до краю зробив на всіх нелике й незвичайне вражіння. ї В часі наших національно-визвольних змагань Митрополит весь час перебував у..Львові. По війні виїхав при кінці 1920 р. до Риму, а звідтам удався в лютім 1921 р. на канонічну візитацію греко-католицьких церков у Бразилії й Аргентині. Шо дорові до полудневої Америки відвідав Злучені Держави і Канаду в лпівніч- | ній Америці, а 28. березня 1922 р. був уже в Бравилії. Коли Митро- К ? полит після своєї поїзки до Америки вертав до краю. тодішний. , польський уряд не хотів його пропустити в межі Польщі. Колиж Ч / Митрополит таки переїхав границю, то його негайно арештовано. ї5 | дарма, що був важко недужим. Але не зважаючи на всі перешколи ее у її прикрости, Митрополит таки вернув до Львова. Очевидио, що як ; свого часу-арештування Митрополита російською окупаційною І ! владою в 1914 р., так і нізніші перепони польського урялу при по- Щя ' вороті його з Америки, мали свою причину не тільки в релігійній та церковній уніоністичній. діяльности. але далеко більн в тім, що. Митрополит був активним українським громадянином, що пра- - К І цював для української національної культури й українського ї народу. Митрополит Андрей Шептицький за весь час о свобї діяль- ности визначався передовсім великою жертвенністю на нац'ональ- : І і но-культурні та гуманітарні ціли. Всіх його бевчисленних жертв ! перечисляти не можемо. Ми спинимося коротко на найважніших. Перед великою війною. вибудувало було Українське Педагогічне Т-во величавий будинок при вул. Потоцького ч: 95 під бурсу для української молоді середних шкіл. В часі будови затягнуло Т-во такі великі довги, що будинок мав піти на ліцитацію. Митрополит не допустив. До того і закупив його за ціну 155 тисяч долярів. За ті гроші Т-во очистило від довгу свій дім при вул. Мохнацького ч. 12., в якім містилися школи Т-ва і дім при вул. Хшановській ч. 9., яЯКий перемінило на бурсу, посплачувало всі довги взагалі і мало,до розпорядимости ще 20 тисяч долярів. Щож сталося з ве- ликим будинком при вул. Потоцького? Митрополит докупив ще примістив там монастир ОС. Василіянок. Від 1912 до 1920 р. мі- стилася там жіноча гімназія ОС. Василіянок. В 1920 р. перейшла, вона до Академічного Дому при вул. Супінського, який зремон-