На станислав'рському владичому престолі 11.9[40(')3"1; преосвящен-
ний Андрей оне довго,. бо до дня 17. січня 1901 р.. коли то відбу-
лась його інтронізація на митрополичий престол х соборі св. Юра
У Львові. Від тої хвилі минуло вже 29 літ.

Ї на станиславівськім епископськім і на львівськім митропо-
личім престолі розвинув Митрополит велику релігійну, а далі на-
ціонально-культурну.і-туманітарну д'яльність. У Станиславові ли-
шив по собі гарну памятку, закупивши площу під духовний семинар,
дарувавши  для капітули велику, зложену 3З - 83.871 книжок,
бібл:іотеку та зробивши кр'м того фондацію, прибутки якої (у ви-
соті 1200 кор. річно) йшли на побільшення й утримання бібліотеки.
На митрополичому преєтолі "поробив фондації для 00. Василічн,
для монашого чину Студитів у Галичині і-в Боснії, для СО, Васи-
ліянок, а по зійні для 0О0. Редемптористів. Крім того уфундував
церкви на передм'стях Львова Клепарові та: Богданівці, а на бу-
дову парохіяльної церкви з. Тернополі жертвував 8 тисяч долярів.
Очевидно, що ми. ні не покликані до того, ні не розпоряджаємо на
те відпов'лним місцем у календарі, щоби всесторонно та вичерпу-
ючо обговгорити Й осе-.тлити всю велику та незвичайно ріжносто-
ронну церковну діяльність нашого Митрополита. Тут тільки за-
значимо, для доповнення обвазу про релігійну діяльність, що Ми-
трополит має великі заслуги і для відновлення в нас східної чер-
онечої традиції через заснування монашого чину Студитів. Грім
того заснував він у нас по війні чин 00. Рехломптористів східного
обряду.

З важніших моментів життя нашого Митрополита слід уважні-
ше спинитися на таких: В 1910 р. відвідав Митрополит українські
кольонії в Злучених Державах  Північної Америки і в Канаді.
Митрополит їздив туди, очевидно, передовсім у церковних спра-
вах. Перед самою великою війною йшла в Галичині боротьба за
виборчу реформу ло галицького сойму. Боротьба була затяжною
ї не мала виглядів на успішне полагодження. З початком 1914 р.
переговори між українцями і поляками в тій справі перервались.
здавалось, що до порозуміння вже не дійде Тодішний краєвий
маршалок тгтр. А. Голуховсь:ский робив усякі заходи, щоби таки
допровадити до порозуміння і в тій ціли скликав на день 26. січня
1914 р. українських і польських соймових провідників. Запросив
на цю нараду також Митрополита Андрея. Тут Митрополит виго-
лосив знаменну промову, яка й дала початок до успішного завер-
шення порозуміння. ( Крім того виголосив Митрополит- у австрій-
ській палаті панів теж знаменну промову, коли йшла боротьба за
український університет у /Львові. Промова зробила, на всіх членах
палати велике вражіння та переконала їх про слушність україн-
ських домагань. : і

Коли вибухла світова війна і російська армія ввійшла до Га-
личини, Митрополит не виїхав ї лишився разом зі своїми вірними
під російською окупацією. Вже дня 30. серпня 1914 р. окупаційна,
влада перевела грунтовну рев:зію в ломешканні Митрополита, дня