шн нннн

 

5 ВВ,

зложив у Кракові 9. квітня 1886 р. Покінчив правничі студії 81.
«липня 1887 р., а дня 19. травня 1888 р. промувався на доктора прав.
В часі правничих студій відбув Митрополит дві подорожі до
Ітгьтп і до Риму і одну до тодішньої Росії. В часі тієї останньої був
у Київі, де познайомився з деякими видатними українськими дія-
чами, а між іншим також з українським їісториком професором Во-
-лподимиром, Антоновичем. Цей побут пізнішого Митрополита в Київі
мав велике значіння у дальшому розвиткові його української на-
ціональної свідомости.

Ще малою дитиною виявляв теперішний Митрополит велику
побожність. Будучи гімнавистом і студентом прав віддавався з за-
милуванням релігійним практикам. Як студент прав слухав бого-
"«єловських викладів і працював над організацією католицької (оче-
видно польської) студентської молоді. Українська національна сві-
домість почала в нього пробуджуватись ї кристалізуватись ще коли
юбув, як це вже сказано, студентом. Молодому студентові не так то
ї тяжко було прийти до тієї свідомости, бо родина Шептицьких,
хоч була тоді спольщена, то всеж належала по свому національ-
ному походженні до наистарших українських родів. До того в ній
бх ли живі українські й особливо церковно- и.рашсьы традиції.
"З цьогож роду походили епископи Ьарлаш оба Атанавії, Лев ії Мар-
"тин Шептицькі. І це очевидно було добре відоме тодішному моло-
дому студентові прав Романові Шептицььощ. Ще в часі правни-
чих студій мав він побажання вступити до монастиря, але батько
щьому противився і виматав, щоби син покінчив правничі студії. Син
зробив це. Але по скінченні прав та зложенні докторату рішив не-
похитно вступити до монашого чину 00. Василіян. Вкінці це пере-
вів у життя і вступив до монастиря 00. Василіян У Добромилі дня
28. травня 1888 р.

Вже дня 2. червня по відповідному п"дготованні тодішний док-
тор прав Роман Шептицький був принятий до новіціяту 00. Васи-
"ліян. Василіянський новіціят був тоді під управою 00. Євзуїтів, що
переводили реформу цілого чину 0О0. Василіян. Всі свої обовязки
сповнював у новіціяті до тої міри совісно, що вже 1. липня ц. р.
"дістав звільнення від дальшої проби, надів чернечу рясу і змінив
своє хрестне імя на монаше: Андрей. Перші монаші обіти зложив
брат Андрей дня 13. серпня 1889 р. Б осени 1890 р. почав студію-
звати теольогію в бвуїтській Колеєгії в Кракові разом з іншими Ва-
силіянами. В часі одних ферій захорував на тиф. Тоді позволили
йому виїхати на лікування до рошшв у Прилбичах. Видужавши
поїхав для поправи здоровля до Закопаного. Потім віддався далі
"ботословським студіям, які покінчив з найкращим успіхом.

Дня 22. серпня 1892 р. став він священиком, а всі свячення
юодержав від перемиського епископа Юліяна Пелеша. В 1893 р. став
"о. Андрей учителем василіянських новиків у Добромилі. А вже 29.
червня 1896 р. став ігуменом львівського монастиря 00. Василіян.
ЯНа тому становищі розвинув велику місійну діяльність. Спільними
«вусиллями з 0. Пл. Філясом, теж Василіянином, почав видавати ма-
юсовий релітійний часопис .Місіонар", що виходить по нинішний