хжм

й
і-
ке

 

 

Московські посли теж хотіли прихилити Хмельницького на
свій бік та намовити його-до того, щоб зірвав союз зі. шведським
королем. Але тетьман відповів тоді рішучо: .Ніколи я не розєдна-
юся ві шведським королем; у нас з ним стара дружба і згода вже
більше як шість літ, коли ще ми до Москви не приставали. Шведи
люди щирі, слово своє додержують, а цар ваш учинив надімною і над
усім військом запорожським немилосердіє: він з Поляками пого-
дився та хотів нас у руки Поляків віддати". Така різка промова,
записана нашим літописцем, відповідала вдачі гетьмана. Він не
думав сходити ві шляху, який один міг тільки забезпечити недзд-
лежність Української Держави. Гетьман бачив, що спілка з Поль-
щею чи з Москвою не є можлива без шкоди інтересів Українм. Він
склав в 1654 році. союз з Москвою, але зробив це просто з конечно-
сти й уважав його хвилевим, бо вже перед 1654 роком брав у по-
літичну рахубу Швецію. Ніяких погроз Москви гетьман не'боявся
і дня 22. червня 1657 р. заявив шведському послові в присутности
ковацької старшини, що хоч цар бажав би відтягнути Україну, від
союзу зі Швецією, то одначе гетьман залишиться ,приятелем при-
ятелів ї ворогом ворогів шведського короля". А в тім найважніше
є те, що він має на поготові військо ї може ,зараз рушити прюодом,
як на Польщу її Татар, так і на Москвує. :

Дивно звучать такі слова в ухах нових поколінь. нащадків
покоління з часів Боглдана Жмельницького, бо від цього памятного
1657 року ніхто таких відважних слів на українських землях не.
почув. Почуло їх покоління тодішнє з уст свого великого гетьмана,
але воно й заслужило собі на те. Цеж було покоління, яке під про-
водом тетьмана Хмельницького протягом кількох років зуміло збу-
дувати могучу й упорядковану державу. Ї тому йому судилося пе-
реживати ,,великі дні", великі події в нашій історії. Воно дожило
до того, що Україна стала незалежною, могучою, славною державою.

Ця ясна картина з нашої історії наповняє нас національною
гордістю ще й нині. Вона минулася, але в памяти українських по-
колінь живе аж до нинішнього дня. Не бубь цієї ясної кортини в на-
шй історії і інших, подібних до неї, ми могли би втратити віру в се-
бе, віру в нашу гарну будучність. Але такі картини в нашій історії
істнують і ці ясні події, що є на них визначені, сягають своїми прд-
ліннями до нинішніх часів та'розяснюють нам наш деньк...