81

ІЗ порозумінню зі Семигородом була знову Молдавія і Волощина,
які мали номагати семигородському князеві в його війні проти
Польщі. Але з початком вересня 1656 року і Україна увійшла в цю
комбінацію. Вже довший час відбувалися переговори між Хмель-
ницьким і семигородським князем Ракочієм щодо спільної акції
в Польщі. Все те було причиною, що обі загрожені держави, Поль-
ща й Москва, мусіли шукати способу, якби вийти з такого тяжкого
положення. Польща мусіла конечно закінчити війну з Москвою,
а то її приєднати її для себе, щоб тим способом виратувати свосз ва-
трожене істнування. А Москва мусіла теж шукати якогось шляху,
щоб вийти з прикрого положення. Розуміється, вона не могла тепер
думати про задержання в своїх руках Литви й Білої Руси. На. це
булаб не довволила Швеція, і в переговорах між Швецією й Укра-
їною постановлено було виразно, що з тими землями має статися.
Вони на всякий випадок не мали дістатися Москві. Це розуміла
-дуже добре Москва і вона бачила, що її головним ворогом є, тепер
МШвеція, а не Польща. Через те прийшло до зближення між Поль-
щею ї Москвою, зачалися переговори, які остаточно скінчилися до-
товором під Вильном у вересні 1656 року. Обі держави поробили
собі уступки. Москва. зріклася своїх здобутків на Литві й Білій
Туси. а Польща обіцяла за те вибрати своїм королем царя на місце
Яна Казимира. Рівночасно цар зобовязався зачати війну зі Шве-
цією.

Цей виленський договір, який означав московсько-польський
союз, був корисний для обох держав. Москва, правда, зрікалася оку-
пованих земель на Литві й Білій Руси, але при перевазі Швеції
над Польщею Москва й так не могла тоді думати про задержання
цих земель при собі. А союз з Польщею давав Москві можливість
добути на Швеції прибалтійські краї, які булиб цінним здобутком
для московської держави, що не мала догідного моря для розведення
своєї торговлі. Сбоюз з Польщею забезпечував би теж. Москву ві
«України. Для Польщі соювз з Москвою був останньою дошкою ра-
тунку. Вона не тільки увільнялась від небезпечного противника,
і звдобувала союзника до війни зі Швецією, але ще й рахувала на
те, що Москва поможе їй здобути знову Україну.

Таким чином польсько-московський союз був звернений не
лільки проти Швеції, але також проти України. Таку відомість при-
везли козацькі посли, вислані до Вильна на час переговорів між
Мольщею і Москвою і так цей союз розуміли наші політики. Але
тетьман не був заскочений таким. соювом. Він-жеж бачив, що союз
з Москвою не має тепер для нього ніякої вартости і коли Москва,
звязалася в Польщею, то це була зовсім природна поява. До цього
мусіло скорше чи пізніше прийти, бо як одна так і друга держава
бажали бодай частину України мати під своїм пануванням.

Але Україна мусіла дати відповідь на цю подію і вона її за-
траз таки дала. На вість про заключення союзу між Польщею і Мо-
сквою тетьман мусів рішучо поставитись до того. Тому в жовтні
1656 року скликав гетьман до Чигирина Раду Козацької Старшини,