" добути навіть той. котрого вже обібрано майже з усього. Мусимо шовернути своє спрагнене обличчя до того великого досвіду люд- ства, мусимо памятати слова поета, що тільки дуванявття »Праця дала до життя мні птринаду Ціль дола, щоб в манівцях че зб Луд, Праця ввела мене в тайники темні,х . . . . . - . . . . . З . . - .ЬХ. . Нею дива прояснилися земні, Загадка нужбди людської старах. й КкОогаля Це нме пусте слово: самоосвіта! Коли воно сьогодні на устах міліонів, коли за правдивістю його стоїть висока наука й великий досвід, тоді й нам не тільки любуватися у гарному звуці того слова, не тільки його повторювати бездумно при Всіх нагодах, але й поста- вити самоосвіту одним з головних завдань свойого життя. Скільки то невірних буде хитати головами, коли прочитає ці слова! Деж до самоосвіти людям, що часто позабули вже й ті по- чатки читання і писання, які набули у школі? Деж до самоосвіти людям, що гарують у тяжкій безпросвітній роботі від ранку до ве- чора? Деж до самоосвітньої роботи тим, котрі в дома, в товари- ствах, скрізь не мають потрібної обстановки, не мають вечером по- трібного світла, спокою, простору. тощо? Воно правда! Але саме самоосвіта каже починати від най- меншого, каже ставити перші кроки, як мати своїй дитині, коли перший раз пробує своїх ноженят, як пташина перший раз пробує своїх крильцят. Самоосвіта каже починати від складання букв, від найлекших проб письма. Самоосвіта каже обережно зачинати від тих духових сил, що їх може досі занедбано, але які 6 ї хотять, щоб їх пробувати і їх уживати. Самоосвіта каже виходити від власної професії, від власного варстату праці, щоб пізнати його духа, а по- тім далі одуховлювати. До самоосвіти здібна всяка людина, коли в ній тільки живе розуміння, що й вона має право до життя, і то життя повного. Не так криками і протестами здобувається право до життя, але працею над собою. Працею над тим, щоби зрозуміти звязок між собою і цілим оточенням з одного,і своїм званням та цілим світом з другого боку. Бо в цьому світі кожний з нас с однимМ колісцятем великої машини, є огнивом ланцюга. Ї те колісцятко, чи те огниво мусить здобути свідомість своєї роботи і почуття відпо- відальности за цілість життя тої машини, на яку воно складається. Від такого розуміння зовсім природний і ясний перехід не тільки до справ господарської будови світу, але й до питань світо- гляду, без посідання якого неможливе ніяке людське, згл. достойно людське істнування. З ширини питань увійдемо в їх тлибину та зрозумівмо їх далекосяглість, навіть з такого, здавалосяб, вузького становища, в якому ми всі особисто живемо. Щойно тоді виясниться наш погляд на завдання, яке має ви- конати між нами кооперативна ідея. Ми тоді побачимо, що вона не тільки економічна боротьба, але що вона шлях для розвязки т в - о, 5: а л 4