У

і потрапили постояти. Цю велику правду мав на увазі наш великий
учитель І. Франко, коли писав: -

о«Кожний думай, що на тобі
міліонів стан стоїть,

що за долю міліонів

мусили дати ти одвіт!»

Значить, роботу мусимо сами виконати, але відповідальність
несе кожний з нас поодиноко за міліони.

Колись давніше, так перед двома десятками літ, була думка,
що що як що, але освіту можна буде понести так, що її дістануть
легко всі спрагнені. Здавалося, коли зберемо біля себе всіх, що по-
требують освіти, і будемо їм багато ї гарно товорити про поступ
у світі, про досягнення науки на всякому полі, то потрапимо на-
шими словами уформувати їхню душу та їхній світогляд. Ми ві-
рили навіть у те, що нашими словами потрапимо з неосвічених зро-
бити освічених, з незнайків зробити людей, обзнайомлених з пи-
таннями всякого звання. Ми знали, що доля одиниць і гуртів у їх
руках, і нам здавалося, що ми нашими тарними словами зуміємо
неосвічених впровадити в таємптиці господарського, суспільногто
й політичного життя і таким робом висвободити їх від гтнету, в яко-
му вони проживали та зробити їх будівничими власної лолі.

Але даремні були зусилля. Долю свою і долю міліонів треба
ділом нести на собі, таки треба семому нести. Не тільки нести, але
й відповідати! І то при всякій, хочси найменшій нагоді. І то у всіх
хвилинах свідомого нашого життя! Бо :

як подамся, не достою,
захитаюся, мов тінь,

пропаде крівава праця
Многих, Ммногих поколіньн,,

До всіх цих слів, вище сказаних, до гарячих слів Франка, ми
звикли. Звикли так, що вони не роблять на, нас вражіння. Правда,
при нагоді якогось свята ми їх залюбки повторимо, продеклямуємо,
бо так велить звичай. Воно якось граще, коли ми до нашої про-
мови додамо ще слово Шевч: хс Франка чи іншої великої, васлу-
женої людини. Але ні ми-самі не тримаємося в житті тих слів, ні
також від інших не вимагаємо, щоби вони їх трималися. І тому да-
ремні зусилля: наші й інших!

І тому також заволоділа світом інша думка тпро освіту, менше
голосна та й менше приваблива, але трудна й тяжка: думка п ро
самоосвіту!

Думка про самоосвіту така тяжка й така - - здається -- не-
цікава, як тяжкою й нецікавою часом щоденна наша робота. Та,
коли я знаю ціль ії мету моєї роботи, чи то в привванні, чи добро-
вільно й доброхітно вибрапої, тоді нема, ціннішого скарбу для мене,
тоді я в силі побороти всі труднощі, тоді серед невдач і терпінь по-

5

я