61

При кінці згадаю ще. що мешканці цих околицдь, толовнож
Більча, Монастирка. Мушкарева, Новосілки і Голіград, заховали
донині в повній красі свої мальовничі й дуже гарні народні строї.
Ці строї, одні з найкращих в Галичині. варто теж побачити!

Більче 3З0л., 10. 7. 1929.

Ф інн ? - ежн ? с еналиний 9 " паашеаоай » " Мнешишний » 6 Мошашнний - 2 пвшешннннй - Є динананий 9 є ашанений " е іншшиний 9 « о іншнаий " є шй »
«н Єнн єшн «--2 ---- «ш-- - «н -
--я- ИЧ С сн К М сн К Ж, тт К нантть КК Я ет ЩКЇ сляять КХ ть КХ ет С

х

КУРДИДИК АНАТОЛЬ

Листя знає зжовкле...

Взяли його. Степана, двох таких брудних, з гострим залівом
на крісі -- а вона підтюпцем за ними. І коби хоч сльозина одна.

Підтюпцем, старечими ногами через село, полями (а вже іней
сідав на дорогу), хустка зісунулася на вад голови і мокрий від
поту волос на чоло прилип. З горяча в клуночок сорочку та кусок
хліба для нього - оа серце у щемках, мов хто кліщами...

І за ними, за ними, без сльозини...

Вийшли удосвіта з хати, а під полудне були вже в місті.

Степана повели у велику браму, а її у груди штовх прикладом
кріса:

- Марш!...

Глянула -- заросле, бандитське обличча, що й просити нема
кого. І тільки скулилася, як собака прогнана, а вічми у цю браму.
що сина, як паща, проковтнула.

А з каштанів листя злітає-злітаб... ї

Сіла на сходи проти тої брами і думок зібрати не може. Місто
вимерло (вони вчора щойно прийшли) -- а вона це місто знаб.

Скільки то разів сюди прибігала, як син у майстра вчився.

Бігла молода, весела. бо зва сином тужно було! За пазухою грошті,-

а в коробці яблука, червоні, як кров...

А проти неї мур сірий, великий, з чорними віконцями. «Ляч-
ний мур... :

Ї так її думка, як повійка по стінах пнеться, кожного віконця
чіпає, аж на дах, через будинок на подвіря.

Зажде! Йогож мусять випустити! Защож його?...

Сухі листочки котяться побитим тротуаром, падуть їй на по-
долок. Знає:

- Осінь...

І старечими руками, поморщеними, як оті листки. бере та роз-
простовує їх.

А проти неї мур і сторожа ходить: шах! І знову: шах!

Зажде! Йогож мусять випустити!... ,

Понад муром важко хмари сунуться, порвані, як старі шмати.
Вітер летить вулицею, підкидає листя, її за спідницю тербав...

ок с:

инн В

х