60

митками, скарбами природи, викопалинами, яскинями й печерами,
цвинтарищами й могилами борціз, що своїми грудьми захищали
ГРідний Край перед ріжними дикими ордами. Все те повинно бути
дороге серцію кожного Українця.

До найкращих, як сказано вгорі, українських особливостей
ї памяток належить прекрасний яр Дністра аж до Козачівки (те-
пер називають: Окопи ев. Трійці - до війни назва й почта була
Козачівка), яр Серету з Більча Золотого до Монастирка, печери
в Більчу Зол., печера-церква поганська з жертвенним каменем, зва-
ним тепер каменем Довбуша в Монастирку ї мури василіянського
монастиря в Монастирку. Ті мури криють. у собі чернечі келії,
склеплені, над якими був колись дах, а тепер зроблено бетон ї по-
ставлено каплицю, де що-року відбувається великий відпуст-Каль-
варія на Чесного Хреста. В літнім сезоні в келіях міститься захо-
ронка, де Сестри Служебниці учать читати, писати й молитов. (Шко-
ли вже 15 літ нема!).

 

Селянська орхестра в Більчу Зол. з парохом о. Семеном Гребенюком,
оснувателем орхестри і о. Стефаном Сохапьким, родичом з Більча Зо-
лотого й давнім дірігентом. передвоєнної орхестри.

На північ від Більча є відомі печери. Є це дуже розгалужені,
високі підзвемні хідники. де колись в давнину, як кажуть: в епосі
неолітичній, жили люди, бо знайдено там багато річей камінних,
різьб на глині і людських костей. Що-року оглядають ці сторони
численні прогульковці, що приїздять сюди навіть з далеких сторін,
як з Варшави, Познаня, Пгракова і т. д. Всі вони одушевляються
ії величають красу .польської землі"... А наші люди заходять сюди
так рідко!