- Тай так цілий рік! В день роблю, як той віл., вабудуся.:
А в ночі той тусок так рве, так ниє, так проситься, як дитина в ду--
шегуба:-- Пусти, пусти..., так, що нераз я серед ночі як навіжений
вилітав з хати і біг наперед себе в поле. А потому, то так, як та

о

-рука від праці затвердне моволями. так затвердло моє серце від

болю, від емутку мого великого! Тай я вже нічого не чув. Так якби
не жив! Цілих двацять років, людоньки добрі! Та то не життя, то
мука була! Цілих двацять років! Люди!

- Тай того я баную, того сльови потекли тепер! Ой! Нага-
дав я собі все, тай розтаяла крига, що від того холоду намерзла на
моїм серці. Ба двацять літ! Дивіть, волобс сивий на мені! А де моє:
життя? Ні за мною, ні наперед мене. Мені сорок пять літ. а зда-
ється, що сто віків на моїй спині. Тай плачу, люди, плачу...

Схилився на стіл і затрясся риданням. Страшним. невмілим:
риданням старого сивого чоловіка, що плакав за безповоротно змар--
нованим життям.

22г296г9гг99г09г0г99099г99999999г99099099909999090929990909Фг99999.

КУРДИДИК АНАТОЛЬ

Бабське літо.

(Лєгенда.)

Скрізь уже по сінокосах.

У же літо перейшло.

- Осінь вже похмурим димом
Нагинається в село.

! обніжками-межами

Мати Божа кудись поде.
(Доріжками, що по полі --)
І пряде, пряде, пряде...

Срібно-біле павутиння : '
Наче мряка залягло

По ланах, по сірих нивах,

На стерні ї ма село...

Срібно-біле павутиння

Аж 0до хмери. Аж до зері...
Питочками, наче шовком,
Сптовивається простір.

А часами покрай поля
Сонце гляне -- заблестить.
- Кажуть, що це Божа Мати
Поле десь благословить...

--О--

у:

см інн пі аан н-ян

».;
В
!