їв

 

 

Та цеж гордість іти та змагатися!...
оаЗатихтли мідяні фанфари,

А скрізь по шляхах засірілося,
Мов у б0звін хто до бою удерив...

А в Олімпії море мов піниться.
Геляда-ж широка, велика:

З островів, лісів, міст ії присілків "
Усіх юнаків зов закликав.

Гей, ударили труби удосвіта!
У ряд поставали - бо судять. "
А мязи усі - як симфдфонія,
А сонце так скаче то грубдях!..

І проходять усі під0 трибуною,
Шаліє Геляда на лавах! --
І кожниїй боровся із Персами,
І кожний отутечки. Слава!

І смагляві їх тіла видзвонюють,
У мязах мов дроття стіває...
Ідуть -- а Гелени оплескують,
Гелени, як в шалі гукають....

Нараз що? Не кричать? Чогось тмаряться?
Бліда тиша сіла довкола --

І рев хуртовини: , Геть зраднику:
У гніві колищше всі чола!

/66

Гей, то хто? Хто? - питають,

А руки в пястучча вже тиснуть:
То він! Девертір в війні з Персами!
То він/ Він ховався навмисне/»

Аієрон з Стракуз! Ганьба!/" -- сиплеться.
ОВін сміє? Як сміє негідник
По почесть найвищу йти з іншими?

За славу, що країй дае ріднийо»

»Дезертир! Геть звідсіля!" -- як еромами.
ОГеть ти! Хієрон! Син падлюкюи/"

А із лав вискакують перші вже

І тягнуть з погрозою руки...

Але ні! Не поллеться кров зрюника,
Судодї вже піднялися грізно:

Застиг у них жах поміж бровами

І слово паде, як залізне: :