й лений, опаморочений розмрійним світлом довгих літ -- видира-
ється з убивчих кігтів дійсности та у хвилевім оголомшенні стає
одним єством із нею у короткому та божевільному цілунку...

Дружина перериває поцілунок словами:
- й лиш тебе люблю.., я лиш тебе люблю...
, Ї знов шукає його уст.
"Блискавичне світляне видіння нагло западається у темну

ло деих

а

шк-к-а

яму.

п « пйд ня дя

-- Ха-ха-ха-ха! - вареготався чоловік несамовито...
- Що тобі?.. Що тобі?..
- Ти нечувана ледащице!... Ти жахливий доказе на те, що
людина все ще не людина, а гнила личина!.. :
: - Мамунцю!.. - крикнула.
Він обхопив її шию обома руками, наче перстенем зі стали.
Її очі виступили 3 ямин.
- - Ратуйте!.. Ратуй!.. Ра..
Кинув її на землю, приклякнув і тиснув її за горло.
Нараз дійшов до нього, наче зпова світу ніяжний, сонно-мрій-
ний голос його сина:
-- Мамо, де ти?..
Лишив дружину на землі та миттю кинувся до сина.
Дитина спить і усміхається.
-- Мабуть їй сниться мама, що пестить Її...
Затрясся батько й заридав нечутним, тим унутрішнім ридан-
ням, що лиш душу роздирає, але в горлі ломиться.
Прибіг до жінки.
Вона лежить і дивиться на чоловіка вистрашеними очима.
-- Мій син убив тебе та воскресив тебе...
Взяв жінку на руки, до стола її заніс та посадив на, кріслі.
Сів при столі напроти неї, взяв своє чоло в долоні, сплющив очі
та почав дивитися душею в темну западню, в котру скотилося його
родинне життя. !

Хя

нн

Ю
й

Примітка Редакції. В повісти ,Гьма і світло" автор малює
трагедію родинного життя, спричинену світовою війною та її наслідками.
Психольогічна й ідеольогічна проблєма повісти лежить у тому, що автор
уважає найбільш нещасною людину, яка мусить носити у своїй душі за-
плямлений образ своєї матери. У другій частині повісти (Св1тло) автор
зосереджує свої літературно-творчі змагання в тому напрямку, щоб очистити
матір-грішницю в очах її дитини й таким чином символічно уможливити
молодому поколінню стати здоровим та ідейним творцем нового життя на
руїнах зусиль і помилок батьків. Коли син шдрхкається матери за її важкі
провини, матірня душа перероджується та бере на себе хрест найтяжчого
й добровільного страждання, щоби спокутувати гріх супроти дитини й чо-
ловіка. Її важке життя матери-покутниці та її дооровільна смерть очи-
щують її з важких провин, наслідком чосо її син піде в мандрівку життя
з ясним, чистим і святим образом матери у своїй душі.

ок