Х | х жИ К '; Я: 51 ТХ

- Убий мене! Убий мене» лиш не дивись на мене тах, жах-
ливо!..

Нараз він чує З розпучливою трівогою, що мусить повільні-
ше йти до неї... Ось нагло у йогто душі розпутується до життТя вже
вбита сила, що готова кинути його у морок божевілля... Дві стихії
починають нагло в ньому зударятися у. дикій зустрічі:

Жадоба вбити жінку за її огидний злочин супроти дитини
ї- його світляна мрія, втілена в цЮ жінку... М

Станув на дорозі й дивиться на неї блудними очима... Ще СА
ніколи він її не бачив так чудово гтарною, як ось тепер... коли вона щМ
умерти мусить... "

Стоїть перед ним, як вимріяна краса і як її звабливий во-
рог -- гріх... Залякана... стрівожена... тремтить...

Ох, людський розуме! Не дивися на стрівожену красу і гріх..

Він стоїть, роздертий боротьбою, битий ганьбою та мучений
жажлдою помсти, палений кипучим наглим полумям убитої й во-
скреслої любови. Почування стиду розливається по всім його єстві.

Жінка зауважує, що руки чоловіка неподібні вже до смерте-
носних кігтів.. Інстинктом жінки вмить вона, догадується, що ті
руки чоловіка в цій хвилині радше обнялиб її... З її лиця щеває
морок жаху. Вона свої убста поволі причепурює звабливим усміхом,
простягає руки та пускається на стрічу чоловікові.. --

Він бачить усміх Еви... бачить кроки Еви... Тепер йому зда-
ється: він увесь ось-ось шубовсне коміть головою у ковбаню со-
рому...

-- О, мій нещасний розуме. Здуши вогонь!.. Здуши вогонь
ледами думки!..

Не йде тепер... Біжить... Проривається могутня і нещасна пя-
тилітня гребля.

Вона - по цьому боці греблі.

Він -- по тому боці греблі.

Вона у світовім пожарі -- певгамована, несита споживачка
всіх тілесних і низьких звірипних розкошів... |

Він у світовім пожарі - тодований шрапнелями, колисаний
тарахкотінням скорострілів, пещений толками холоду та голоду,
врятований знов до життТя спобІо вірою в добро та ідеал, який уо-
собив у постаті своєї жінки й сина...

Деж тепер ця гребля?..

Проривається...

Жінка закидає обидві руки чоловікові на шию, тиснеться до
нього та обмотує його усім своїм єством, немов рослина, що дов-
кола дуба вєеться. Шукає його уст. Нагинає силоміць його голову
до себе та впивається устами у його уста.

Як чоловік, який напротязі предовгих літ -- десь пова ме-
хжами світів і болю -- конаючи сотки разів на дні буття, жив тіль-
ки тугою та невгасимою любовю до своєї мрії, він тепер - осліп-

МІМЕК

 

ЗІТМ ОЄ
ІШМОЇІ8 ПВВАВУ