ІМУ.
Його думки полинули в минуле.
- Бачив я, що яблучко чудове зверху, але в середині хро-
бачливе... Навіщой: його я взяв?
ї Думки говорили з ним, як із чужим.
- Ти злакомився, чоловіче, лиш на гтарні рямці... а на; маш-
кару в рямцях очі зачиняв.. Терпиж тепер...

Глянув на годинник: три на одинацяту...
- Час черепахою повзе і з болю' й ран кріваву нитку суче
та її у безконечність тягне, тятне...

- - Я не взнав, що те єство аморальне, бо навіть не добачує
ріжниці між добром і злом.

Для неї добре все, що заспокоює негайно її химерні, хороб-
ливі вимоги змисловости -- без огляду на соромливість, на при-
стойність, на дитину...

Так, на дитину.. Це толовне!,. Ох, страшне, страшне... пе-
кельне!

-- Ти вакохався в гарній куклі та не припускав, що з ку-
кли виповзе колись патлата гусільниця...

Тебе в полон забрала думка:

-- Вона ще молоденька, нерозумна дівчина, котру батьки не
вміли виховати. Я собі її перевиховаю на зразково добру жінку.

Чомуж ти не докінчив її виховання, лиш почимчикував за
сім гір, за сім рік? Чому замісць у подружню постелю ти зарився
в яму в иб(.шотом, доще?“т, снігом, морозом, а замісць жінчиного
співу ти літами слухав свисту куль та тріскання шрапнелів над
своєю головою?... А завершення виховання своєї жЖінки ти зали-
шив -- кому?...

 

Нараз зі стіни почувся заржавілий, трівожний хрипіт.
Глянув угору.
Раз... два... три... чотири... пять... - одинацята година...
- Може вона вже ввагталі не прийде?..
ї Це булоб краще... так... ліпше... для дитини, для мене і для
неї... щ
Почав над тим роздумувати. Нова думка морозвними кліщами
вхопила його за серце. Трівожно глянув на свою дитину, що не-
винним ангелом лежала-спала на постелі.
- А може прокляття матірньої крови вробить мого сина, раз
на все духовою й тілесною калікою?..
Довго придивлявся синові, згодом потішав себе: