КЕ лв

-- Сину, обшукаємо усі місця, аж буде знов перерва...

Батько з сином сіли на давнє місце. Ї знов душа дитини ров-
кошувала музикою. А батько бачив лиш перед собою зледенілий:
знак запитання й чув тільки один голос:

-- Де вона?.. Де вона?..

Потішався тим, що може ще найде її десь на вищих місцях...
Але зараз-же холодна думка шепнула йому:

-- Булаб вас обох побачила в часі шукання, якби була десь.
високо... І зараз булаб зійшла в долину... Як не до тебе, то бодай
до сина...

Чув, що якісь холодні гтадюки вють Собі в його душі щорав.
більше гніздо смертеносних підоврінь. Одночасно якась добра сила.
кликала до нього:

- Викинь!.. Викинь теть зі серця те кубло вонюче!..

Подібно, як син його малий, усім своїм єством почав заслуху»
ватися у спів на сцені. Надаремне. !

-- Для вас, ви добрі люди, співаки співають. Для мене тільки
виюТь...

Почув потребу хопитись бодай якої стебелинки, щоб десь на-
гло не запастися.

-- Синочку мій дорогий... бядь мені на коліна.

Обняв мале єство обома руками та схилив на його русяве во-
лосся своє розпалене чоло.

Скінчилася друга дія. Вся шуканка ло всіх усюдах у театрі:
була даремна.

-- Ходім, сину, додому...

Дитина почала плакати.

-- Деж мама, тату?.. Я хочу ще в театрі бути...

-- Підемо, сину, іншим равзом до театру. Мама десь певно вже:
дома жде нас... А як нема її дома, то мусить бути в іншому театрі...

-- Ходім, тату, до іншого театру...

-- Не знати, сину, у котрому мама?.. У Відні всіх театрів по-
над двацять... ї

Був певний, що жінки не знайде в ніякому теятТрі...

Дле як інакше говорити синові?..

Щ

В хаті не застав дружини. Син почав знову плакати.

-- Не плач, сину. Мама в іншому театрі.. За тодину вер-
неться...

Щоб розважити хлопчину, став йому показувати й обясняти
ріжні образки у книжді. Син заспокоївся. Але батько чув, як у його
душі захитується незрушена ще досі життєва основа. Ось-ось упаде
та привалить усе румовищам...

Раз-у-раз поглядав на годинник. Тепер -- пів до десятої.