Але толос батька й сина приглушив пронизливий шум вітру,
лщо, здавалося, понуро-таємним квилінням десь когось благав:

- Рятуй, що дасться врятувати!.,

Страх його обхопив. Скоро загорнувся в плащ.

- Сину, бався тут... Я йду по маму... Зараз вернемо обов...

Син почав плакати.

- Тату, я боюся сам...

- Не бійся, сину, Я йду по сусіда... Він в- тобою буде ба-
"ВИТИсЯ...

-- Я не хочу, тату... Той сусід мені чужий... Я його боюся...

- Сину, ходім по маму обидва разом...

Хлопчина радісно крикнув:

-- Ходім, ходім, тату.

Убрав сина як найтепліше й миттю з ним вибіг із другого по-
верха на долину. У брамі туман снігу вдарив їм обом у лице. Три-
мав сина ва руку й біг із ним до недалекого пристанку трамваю. По
дорозі вітер вив і скавулів сердито, начеб хотів сказати: »Не пи-
тай... не шукай, чоловіче!., Жий злудою, бо правда вбити може...

За кілька хвилин приїхав із сином трамваєм під театр. Ви-
става вже почалася. Жупив два білєти і за гроші спонукав теа-
"трального сторожа, що непомітно посадив його з дитиною на відпо-
відне місце в партері.

У великій театральній залі було темно, тільки ві сцени лилася
яскрава течія світла й гомонів спів у супроводі орхестри. І коли
дитина всім єством заслухалася й задивилася у виставу, то батька
мучили вловіщі прочуття й він не був цілком у силі любуватися
мистецтвом. Хотів світла на залі, світла, світла! лЛідав перерви, мов
«спасення або як загибели.

Аж ось перша дія скінчилася і заля разом із галеріями вмить.
«вамерехтіла безліччю світел.

" - Тепер, тату, будемо шукати мами.

- Дивися, сину, скрізь докладно. В тебе очі ліпші, ніж у мене.

Перше всього обдивив увесь партер ві свого місця. Не видно
1ї. Опісля по черві дивився на всі талерії. Не видно.

- Не бачить тато мами? Боїі я не бачу...

- Ходім тепер; сину, коридорами... Оглянемо доклално
"вблизька кожний ряд... :

При кінці глядання син:

- Тату, нема мами в партері...

- Бачиш, сину: вертають люди, що вийшли на хвилину. Ува-
жай, може мама з ними верне...

Всі люди вже засіли на місцях.

- Нема, тату, мами...

- Ходім, сину, на гору. Оглянемо докладно всі вищі місця
й усі галерії...

З ручкою дитини у своїй руці пустився на гору. Одначе в тій
-хвилині задзвонив дзвінок, на знак, що друга дія починається.