ПЛиян он

 

бнн вофян с беін ббн кбяічорк ті о щя ВВ ю ттт вйтти іон я в тія
я тнХ н с

е
ї
х
ї
Б
в

Г
ї

плиепилууре ся ктя

 

38

Заревли живла, затрусилась вемля, взорі подалились, захита-
лася святиня, хмари зчервонились, зойки, клекоти в один несамо-
витий рев злились -- несподівано все стишилось, тілЛьки в деяких
місцях полумяні заграви поширились...

Зібрані продовжують свою молитву:

,Ми з вірою в краще майбутне вмірали, а ці нашу посвяту стоп-
тали.... !

Всі дороги, всі надбання запустіли, наче вигоріли і спопеліли..,.

Радощі в жалощі змінились -- вії в смутку прислонились...

Народ, великий між народами, оточений непрохідними коло-
дами... !

Завагонів над Матірю терновий вінець ії для діла руїнників
не наближується конець...

І ми й наші діти раді сім разів умерти й сім разів народи-
тись, щоб могти тільки для Батьківщини трудитись!

Зглянься, Боже, на країну широку, простору,
ність піднялась у гору! .

Хай звеселяться всі, що на Тебе вповають! Хай не лукавої
правди зазнають!" і

По цих благаннях розсунулась величезна стеля святині. а над
нею в просторах простягнувся хрест з маленьких янтолят... е:
були повбивані всякими способами жорстокостей вифлеємські діти...
Белично-промінні сяйва з цього хреста; оповили преніжними сер-
панками землю й піднебесні зводи... Запашні листочки рож посипа-
лися з янгольських рученят на тих, що вдивлялися звахоплено
й одушевлено в предивну зяву...

Вдарили могутні стріли і я обернулася. Дивлюсь, а геть-тгеть
далеко горять розставлені вогні...

Хтось товорить:

»Овитає -- незабаром воскресна пісня залунав... Задзвонять
дзавони -- стелитисьмуть небесні тони..."

При цьому збудилась я. Лежу міцно розворушена пройденими
сонними сценами.. Міркую, чому вони найшли на мене? Що за
звязки між мною і цими візіями? Адже я не діяльна учасниця по-
дій, але, видно, сни окреме, незалежне царство, що повисавє над ва-
крутнпими глибинами... Тут нечайно нові світи зявляються і швидко
минаються; тут наче в калєйдоскопі просуваються відломки, .окру-
щшаєс з минулости, будуччини й вічности, а сучасність хіба тільки
дає канву, стає підкладом... Одначе пощо ломити собі голову ров-
гадуваннями? Приснилося, в серці відбилося, а натромаджена дій-
сність буденних подрібностей розвіє придавлюючі тьмавости...

ПРОЗРАДА.

Три підпиті мужики готовляться до відходу з шинку.
--  Ну, ще кватирок...

- Окар ня Боже -- ни буду.

-- Ци тя римінь ни обходит у стані?

- Ни хочу.

бо очайдуш-