сс жвшю х оя ,

квя :::“ь- днн вв оів

 

1]
ї
КА
ї
ї

ПИХ МИМХ

,

ВОЛОДИМИР БІРЧАХК

ІЗ ПРИТЧ.

1. ПОРОЖНА БОЧКА.

Історія така собі простенька: улицею серед міста йде військо.
По переді війська кінь, на коні полковник. Кінь іде до такту під
звуки орхестри. :

Нагло скочив у бік, так, що задуманий полюовник мало не
впав. При дорозі на купі груву стояла порожна, груба бочка, об-
прискана вапном.

Полковник погласкав коня, та кінь скакав далі. Тоді полков-
пик завернув, відіхав кільканацять кроків назад, завернув знов ї:
гласкаючи верхівця, хотів переїхати біля бочки. Але тепер було
ще гірше. Дубом знявся кінь угору, форкав і мов опарений кидався
і скакав. :

-- Карий, дивись, це порожна бочка!

Але карий скакав далі і своїми скоками та своїм страхом
кричав:

-- Не здуриш! Ворожа тармата! Вистрілить! Утікай! -- і він
утікав.

Я стояв і довго дивився на коня і бочку.

- Дурний кінь! -- скаже неодин. -- Нічого тут надзвичай-
ного!

То правда, що дурний кінь, але -- скльки то разів і поступо-
вання нас, людей, не розумніше від поступовання отсього коня?!
Окільки разів і ми, люди, боїмося порожних бочок, уважаючи їх
ворожими тарматами!?

Не біймося! ,

Найперше не біймося людей, але відважно підходім і заглянь-
мо в їх нутро. А тоді побачимо нераз, що перед нами на купі ма-
єтку, влади, слави, почестей стоїть порожна бочка, здалека грізна,
зблизька смішна. Тільки не будьмо кіньми, підходім ближче і при-
гляньмося!

Не біймося й наших думок та наших слів і завсіди говорім
правду, хоч проти правди і стоїть майже завсіди порожна груба
бочка брехні й дурноти і хоч слуги брехні стануть біля порожних
ла пустих бочок і будуть боронити їх. Відважно вперід!

Не біймося й тяжких діл, хоч нам самим спочатку вони бу-
дуть здаватися тяжкими, неможливими до виконання, хоч сотки

х