погововевововвевевев ево

АНТІН ВАРТОВИЙ

Летіть думки!...

Летіть думки знання золотокрилі...
«Летіть між люд коханий мого краю,
Мережані в мистецькому горнилі
ЇІ купані в хрустальному ручаю!

Летіго туди, де все у нас вишневі
Сади квітуть ї де хатки біліють, --
Ї розкажіть Іванові « Грицеві,

Що без знання народ лише бідніє.

«Летіть туди, де пасіку хтось викрав
І де чужий табун пасеться на баштані,
Де поломав ясені лютий вихор

Ї позбивав квітки пахучі їз каштанів.

Летіть туди, де межі нам зорали,

Де кажуть Сонця ждати по пивницях!
Де чорні хмари вічно налягають
Понад ланами злотої пшениці.

«Летіть до тих, що люблять вами душі
Кормити й ними з йишими ділитись, --
«Летіть до тих, що в темряві і глуші
Шусають вас, щоб Правду ізучити!

«Летіте скрізь по городах ї селах,
У школу, церкву ії чужі казарми...
А певно скоро прийде Рік веселий
І мрії наші не пропадуть марне.

А Ти, Страдальче любий, мій Народу»е,
Плеги нитки з оцих думок-промінів!
Нанизаєш. на них у час негоди

Утіху й сльози, мрії і терпіння --

То будиуть їх кохати наші діти,
Змаганнями й любовію горіти.

- ( «-- ж(03-----

2 у є -я У ь п о тетх ння ін