Салдати Н..ського полку позбіралися вмить і ждали вже: тільки на полковника. Але Микола Уласович устав не зразу. -- Дозвольте хоч помолитися! -- попрохав укінці. -- Тут ваші брати, а мої діти лягли головами, а я, я завів їх на смерть.... - Всьо равно, ваше високобродіє! -- відповідали салдати, не: розуміючи його, - як не відступимо, то пропадемо нізащо, а так ось Бог помилував нас, то ї плєвать нам на решту! Тут вмішався і Степан і підійшовши до сидячого на камені батька сказав йому просто в ухо: - Не жалійте, батечку, упавших, не жалійте й себе ні мене і не моліться за нас. І вони всі і ми -- тільки... яничари! Ми боре- мося за кайдани, за гнет, зва неволю таки нас самих. Тож збережім хоч наше звіряче буття... Ануж, може воно коли пригодиться в де- чому іншому... Ї по помарнілому та закопченому лиці молодця сплили на за- ціплені уста дві брудні краплини. -- « Ж" | - Ь - 23 - - ч- За річкою та городом на увліссю Степан підігнав утомленого: коня і виїхав на горбок, на якому вчора вечером стояв штаб. Звід- сіля обвинув зором боєвище і ясно як на долоні зрозумів поло- ження. : Француські лінії, яких вчора зовсім не було видно, а які ран- ком показувалися тільки зліва, обіймали тепер пішоточ усю мо- сковську армію. ЧяншУрШЬ давили осередок, Ней випер з ліса ко- заків, Напсуті розбив цісарські гвардії, а праворуч Мщш доходив: уже до ріки. Велика батерія була здобута, а рябі значки лянстарів та лискучі нагрудники кирасирів ,ранжувалися" до останнього на- ступу. Весь простір між лініями й рікою покривала безладна юрба втікачів. Вони ось .спасалися", як бажав було спастися небіщик Тимофей Іванович. По мості повільним кроком їхав штаб на цей бік. А там над самою рікою праворуч, біля закрутів Аллі, де кін- чилися обі ворожі лінії - о там показувалася вряди-тоди стяжка, синьої кінноти. Це вчорашні гузари... Зато далеко перед салдатами на клайпедській дорозі видніли дві червоні цятки, які під ритм кінського ходу підіймалися й опа- -дали. Це виїздив сер Роберт зі своїм невідлучним Томмі та звіст- кою про неминучий погром...