з0

ї кладали льонти до запалу гармат. Так, вони вийшли теж, із сірої
! маси народу... Амперер. маршали, офіцири -- всі вони одно тіло,
один дух, один світ. Міме Г етрегецг! Це те саме, що -Хай живе я!"
З усього. що вони здобували смертю, ранами, поторощеними
кістьми,-тільки це тіло й дух мали користь, добробут. значіння,
гріш... усе! Увесь світ мав на голові призначений капелюх імпера-
тора, а в руках кріс тенерала. З упадком цієї голови - вони всі ста-
вали ватагою грабіжників, дармоїдів, якими гордив кожний, а ко-
пав ногою перший-ліпший. Жан. Потаж із медокських виноградни:
жів, або сутулуватих двернятів. ;
І саме тому не тільки толоси видавали поклик у чаєть імпе-
! ратора, але ціле єство борців.
Г: Уста відчинялися, наче звірячі пащі, розплющені очі, здава-
В о олося, ось-ось вискочать із оправи; звдавлялися пястуки довкола
«страшних як бричі вигострених мечів, а навіть коні, доведені гомо-

І ном до скаженілости, добували з трудей проймаюче свистом ірзан-
І жня, наче й вони бажали крикнути: Міуе Г етрегецг!

ї Тараном вдарили кірасири об московські ряди і не швидше
Й хлопчик деревляним мечем розторощить купину будяча, як вони пе-
урервали лінію Раєвського. Скрутилися, звернулися ряди, довкола
прапорів намагалися офіцири зібрати то військо у карре -- та дар-

ма! Перші конюхи, здеморалізовані невгаваючим боєм та важкими
витратами, кинулися на свіжі полки і перемішали їх, а вага коней
-та хоробрість їздців розбивала вмить кожду групу, яка виявляла
зохоту боронити себе й інших. За першою лентою кірасирів ішла
друга, за другою третя, а там зірвалися з місця дратуни тенерала
Труші й рівночасно під'звуки .Марсилези" стали виступати в ліса
ї -квітучі колірами дивівії генерала Віктора та цісарські гвардії.

А там біля рівних ліній гренадирів гвардії, убраних у високі
тершюци, на більшому коні покавався малий чоловічок у зеленій
капоті з.білим рагатом та великою ярко-червоною стяжкою через
груди -- Наполєон. Він сидів у сідлі, згорбившись, наче корсикан-
В ський мельник на ослі і дивився через далекогляд на атаку кираси-

“ рів. Побачивши загальну втечу та погром Москалів, махнув рукою
і в цей мент по правій стороні, там, де досі козаки воювірилися із
«стрільцями маршала Івя, заграли тармати. Битва увійшла в стадію
рішення.

Розбиті відділи штурмової кольонни стали збіратися у Фрід-
лянді, одначе з огляду на те, що більшість старшин витинула при
останньому наступі, порядкування йшло пиняво. Хто найшов свій
баталіон, той сидів на землі, де попало і на скору руку. триз су-
харі. Полудне вже давно минуло і толод дошкулював утомленим
салдатам. Але хоча як раділи всі, що ще досі були в живих, то тактлі
веселого настрою не було слідно у нікого. Щораз-то ближче почу-
-вався гомін битви, яку маршал Ней зводив з лівим крилом москов-
ської армії, а поява Наполєона саме у хвилину погубної атаки ки-
расирів відбирала всім останки відваги.

ии яя

е е

зрейкдтв