27

М

Наглядно бачили московські тенерали, як малою була армія"
ворога і навіть у голову не клали, що це міг би бути тільки підступ,,
щоб переманити їх через річку. Адже на зверхній ефект були об-
числені і мундури і прикраси і відзнаки і по масти добирані коні.
Ніякий полководець не покаже в отвертому полі менше війська, ніж:
має справді; навпаки!

Шіснацять баталіонів піхоти посунуло приступом на цеголь"
ню; драгуни Уварова  наскочили з прагого крила на піхоту мар-
шалка Удіно, зліва продовжував московську лінію Раєвський, ко-
заки пішли в ліс... Почалася канонада.

Не вперше бачив таке ОТепан, але цим'разом знищення було
страшне. На два кроки від нього зірвало толову старому Міхлічові
та розірвало на двоє рядового, а на нього самого повіяло, наче по-
дихом смерти, Здрігнувся й осінив себе знаменем хреста. Таксамо:
хрестилися й інші, а крок салдатів щораз то коротшав. Мимохіть.
почув кожний непереможну охоту лягти на землю та сховати не-
щасне, безоружне тіло від невмолимого заліза та олова... !

- А нука, хлопці, ура! - гукнув у цей мент.полковник і на-:
че штрикнув хто салдатів у плечі, бо все, що жило, кинулося на-
перед себе. Була це ,втеча ід ворогові". В оклику »ура!" вилилося
все безмежне, до божевілля жаху зближене роздратування стріво-
жених смертю людських душ. Наче дикі звірі рвалися салдати впе-
ред поторощеними довгими лініями в сині мундури та білі ратати
і штани одітих піхотинців.

-- Пали! -- загреміла команда і на віддаль кількох кроків
Французи віддали сальву на наступаючих тренадирів. Подалися:
зразу Москалі. Вони, видно, повабули, що в битві поза гтарматами:
є ще й люди, а в цих людей такі самі кріси, як і в'них. На щшщастя,
за першою лавою йшла друта, третя. У роздратуванню та поспіху
перемішалися з собою всі три, а там і обвалом звалилися на Фран-
цузів.

Атака була сильна, зразково ведена. На стріляння не було
місця ні часу, шпик і приклад рішав про перемогу. Не дивно, що
побідниками були тут Москалі. Нивькі ростом, слабі в ногах та гру-
дях, Французи подалися вмить перед варварами сходу, які куди
краще вміли орудувати дубиною та вилами. Одначе недалеко відій-
шли -- тільки до найближчих дерев та корчів, де баталіони розси-
палися в розстрільну і зпоза заслони стали бити в переможників
влучними стрілами наче звірину із засідки. Раз-у-раз хапався сал-
лат за голову або груди і валився із стогоном на землю.

Микола Уласович зрозумів, що стрільці вибють до ноги бата-.
ліони, якщо салдати не пошукають і собі заборола. З другого боку:
знав добре, що крепацькі душі ніколи не спроможуться на енергію"
самостійного думаючого стрільця. Тому-то видав приказ своїм ві-
дійти у цегольню, яка своїм положенням панувала над цією части-
ною лінії. За його прикладом пішли й інші старшини і приступ пере-
пинився. Почалася безладна перестрілка, але гарматні кулі пепе-.
літали понад головами. Ні одна, ні друга сторона не прицілювалася"
на цегольню, щоб через неточність не влучити замісць у ворогах