ТПЕ е о

- Так позвязуй усе, як слід. а Астреї даш пляшку вина з вів-
«ом завтра зполудня. /

Томмі глипнув зпід ока на московського трафа, який з весе-
-лим, майже пянкуватим виразом лиця оповідав сер Робертові про
Ібезладдя у штабі, подумав хвилину і нагло худе, брунатне лице ву-
личника прояснилося.

Ой, уезв, зіг!/ -- закликав на радощах.

Зрозумів усе, а уява змалювала йому високі щогли, широкі
гвітрила та.високу керму скрегати, яка,ждала на рішення війни
в Клайпеді.

Западав вечір. З ліса висипалися щораз-то нові відділи москов-
«зької армії. Вони перепинювали одні одним дорогу, забирали для
"них приладжені припаси, зводили цілі бої зва місце на нічліт, доки
-Десь біля півночі не втишилося все. Тільки кіннота суєтилася ще,
«бо ось прийшла звістка, що за селом Постенен на заході є тільки
пятнацятьтисячний відділ. а не ціла армія Наполєона. бмпрер, вид-
гно, спізнився і шлях на Кенігсберг стояв отвором. Кампанія була,
виграна, якщо тільки Москалям вдалося би пробитись у найближ-
"чЧих днях.

Була друга по півночі, коли ординанс збудив Миколу Уласо-

-вича і певідомив, що біля цегольні чули стежі туркіт конвоїв чи

тармат. Степан Миколаєвич вірвався і побіг туди послухати, а бать-
ко гелів будити салдатів.

- -Буде бій, бити Хранцуза будем! -- говори;ти собі вояки
"байдужим тоном дроворуба. який вибирається у ліс.

- Або він нас! -- не годилися старші, більш досвідні салдати,
які тямили 1805 рік і цьогорічні бої під Пултуском та ДАйляв. Одні
тільки раділи зміною, а саме норобранці -рекрути, якими державний

«апарат виповнив лютневі щерби. Вишкіл, проклони, побої старшин

-успіли їм уже надоїсти до несхочу. ,Гак чи сяк, раз мати родила,
у всякому раві буде інакше"... Осьтам за кордоном теж ліси зелені,
глибокі ліси, а в тих лісах над цією чи тою річкою село, де їх рідні
"орють землю, пасуть товар, ходять у ліс по дрова та на лови... жЖи-
вуть. Цісля бою тут неодного не дорахуються, а там і чорт не спи-

тається, чи тебе розірвала граната, чи проковтнув ліс... Ух!
Около третьої години, коли на сході стало сіріти небо, серед
глибокої тишини, яка панує у природі перед сходом сонця, при візд!

і містечко почався рух. Г].ЄУІН] лави піхоти переходили вульчЧчками,

-.а змасована у бритади та дивівії кіпнота з тупотом минала хату, пе-
ред якою Степан Миколаєвич порався біля коня. Наче величезна,
" безконечна, нестримна ріка. плило військо і мимохіть 8 виду глибо-
ких стовпищ родилося почуття сили. :
Одначе не знаю, чи з, невиспання, чи з якої іншої причини це
почуття губилося в понурш мовчанці, яка налягала на ці маси.
Ьрч зкотіли тільки шаблі та кріси, вдарлючи об себе, тупотіли глухо
:коні, почувалося вряди-годи тихе, наче нерадо висказане слово ко-
манди і тільки всього. Ні розмови, ні співу, ні сміху -- цих ознак

- Довіря до самих себе та до мудрости проводу: