З ря нян Ктитк яня Гохтюттчт е га іюн К жі диіай оиссжетто псваво нм кке

 

22

- Отройся!.- гукнув на розсипаних. погс гущавнику  піхо-

"«тинців.

ЗЗШУМІЛО затрїщало і вмить у тіні сосон ЬИ(ЇРОІ лИЯя: ЯТ» пе--

редше лави обох баталіонів.

-- Рибята! Ворог перед нами! -- заговорив, покректавши, Ми--
жкола Уласович, - як прикажуть, підемо з походу та в дим. Ровзі--
бємо Француза, правда?

-- Раді стараться, ващше го-го-го-...дів! - ві:шошди поввичаю
салдати, розглядаючись байдуже по боках.

У лісі почувся тупіт чвалу і знад озерця: виїхали навскач двш
сотні козаків. за ними хутким трабом чвірками на гарних, добірних:
конях стала проходити дивізія дратунів у високих, гребенястих шо-
ломах. :
Полковник і офіцири баталіонів віддали честь перед тенералом
Уваровим, салдати взяли кріси ,на караул" і три тисячі лискучих
від долота і сталі їздців промайнули біля них. На кінці їхав Степан
з діловою міною адютанта.

-- Н..ський полк за кіннотою, заняти Фрідлянд!
кові приказ.

-- Негайно?

-  Так.

І спровола, у хмарі піднятої кіннотою куряви оба баталіони
Н...ського полку стали виступати на отверте поле. За'ними турко--
тіли вже колеса гармат, а коли перші ряди піхоти опинилися над
річкою саме напроти Фрідлянду, з ліса наче китиця зпоміж зеленої
обгортки виїхав штаб головного команданта тенерала Беннігзена.

Кількадесять їздців у пишних одностроях всіх колірів чвалом
педалися на невеличкий горбик, 3 якого як на долоні видко було-
Фрідлянд і Аллвє. Білі, зелені, чорні, червоні китиці та пера маяли.
над тригранними або двокінчастими капелюхами тгенералів та киве-
рами адютантів і ординансів. Білі, червоні, перлові рабати вилиску-
валися від нашивок, золотих та срібних талунів, гудвів, шнурів; 30-
лото ясніло на широких, стоячих ковнірах, рукавах та'упряжі, під--
сідельниках, чапраках. Одавалося, цілий ескадрон вибрався на
якийсь фантазійний, костюмовий баль, улаштований королем Мар--
коні-Мюратом. Він, бач, один умів добірати краски однострою куди:
краще цісарських кравців /єнормана і Дюшщшена:

Між штабом визначався замітною появою сер Роберт Уїльзн,
високи, худий Анґшєць висланець англійського уряду. Він дер--
жався і на континенті у своїй 5ріепдід 1501а60п, тобто осторонь
інших, і мав при собі свойого Томмі, типового льондонського орди--
нанса з ногами.й руками велетня і лицем' вуличника. Бряди-годи
до Антлійця підіздив невеличкий, нервовий. чоловічок у мундурі
полковника артилеєрії ї щось йому ясував, розкладаючи на сідлі
карту та махаючи руками. Але сер Роберт мало звертав уваги на:
Фрідлянд. Туди зверталися всі далекогляди, наче щось незвичайне
скривалося за цією білою вежою та гузарською ведетою.

« Аж ось над мостом, по якому проходила: дорога"з' Алленбурга»
у Фрідлянд, показалося кілька хмарин білявого диму, а там і почу-