зували, як швидко забувається жовнірська втома... Тимчасом пол-
жовник говерив до сина:

- Ось бачиш, Отепане? Відсіля до цієї там дор1жки не буде:
ї пятьсот сяжнів. Ще сотню дальше і ріка, а за рікою тгород...

- Так, але міст є по тому боці закруту. Ми мусілиб перейти
поруч полевини города, а'як там уже є Французи..

-- Ба, ледви!

і - Ох, оатечщ Невже гадаєш, що такий теній, як 1мперат0р
'Францп міг би заоути вислати стежу у наш бік? Навіть наші Ні мцд
зі штабу такеого не забувають, не то що...

- Дурний ти, Степане, зі своїм Наплевоном! --- відповів пол-
ковник з гнівом. Славиш його, начеб був твій брат або сват. Гляди
сорочки, сину, вона ближча тіла ніж кожух.

- х, таточьу* Чи не в його руках майбутнє світа? А чи ми,
ми.. ,хахли", не поживилисяб при розвалі... Тиж тямиш Єбну Ау ер-
штет.. Поляки йдуть ось їз ними, надіються теж..

Батько засміявся нервово, злючо.

- Не будуй, сину, собі хати з розвалин, поки чужа хата ще
"стоїть., А прийдеться будувати, так знай, що ніхто чужий тобі
в Цьому не поможе. Ніхто, навіть Бог! Ха, ха! Він-же сам тільки
тому помагтає, хто сам собі поможе, а не жде, аж йому готове з неба
на голову теє... А ось бачу, вони там! Глянь!

На березі ріки появився їздець у блакитному мундурі з білим
рабатом, який майже щевав під сріблистими галунами та шну рами.
Білий, скрутерцем обшитий дольман звисав із лівого плеча, а біла,
"житиця з червоним гудзом здалека світила на високій шапці.

- Гузари! -- крикнув Отепан! -- Чудово одягаються по-
танці. Пізвнати зараз, що це захід, краса, культура. Гей! Чому то
й у нас нема такого?

Микола Уласович зневу засміявся.

- Нема, кажеш? Ох, чомуб не було? Не будь його, не служи-
либ ми з тобою в московському війську, а сиділи десь біля Уманя
або Канева, сіяли гречку. їли вареники та годували пузо на славу
всієї України. |

-- 0 Ех! Ти все, батьку, про Потюмкіна та Браніцьких...

- - Звісно, що 'швсіци' Ми оба їх не бачили, не знали, але за
ними пішло все майно рідні, твоє добро, Степане, а мій вік... Ат, ва-

лишім це! Не на те ми тут, щоб відгрівати кашу в 10ршыв Еката-
ріни. Їдь-но духом до тенерада і спитай, як його бути: чи наступа-
ємо зараз, чи ждемо вечера. %ьхалхеш також, що за лісом видно вже
димМми таборів Наплєвон вже тут

- Видно, що таки не дійдемо до Ьешґсоерґх* без бою. Осга-
вайте з Богом, тату! Адютант завернув ї щез у лісі. Батько довго
глядів за ним, а там зневу став розглядати через далековид гузар-
ську ведету.

- Не дійдемо без бою! -- пробурмотів. - Егеж! А після бою
просто чортові в зуби!
Плюнув з пересердя і добуг шаблю.

 

ж ю ва с- вадаю х сзвібн с зсвйюю е