віри. Попереду несли кілька мар, за марами несено гегьманську хо-
ругву, дальше несли на подушці шаблю, на другій подушці багровій
оксамітній кавалєрію червоної ленти (відзнаку, що гетьман дістав
У Москві), на третій багровій бархатній подушці гетьманську бу-
лаву, бунчук і печать. Побіч з обох сторін ішло духовенство і попе-
реду школи. Дальше несено домовину оббиту чорним бархатом з во-
лотим пузаментом. Як ішов похід, що хвилі стріляли з моздірів.
В церкві поставлено домовину і зложено військові клейноти на сто-
ликах по обох боках: з правої сторони булаву і бунчук., з, лівої ка-
валєрію. По обох сторонах поставлено сторожу двох капралів; крім
цього мали повнити сторожу по два знатні козаки по черві цілу
добу. По службі божій відправлено панахиду. На памятку генераль-
ній старшині і визначним особам роздано обручики з написом в ла-
тинській мові, що гетьман Апостол родився 4. грудня 1658 р., умер
17. січня (старого стилю) 1784 р.

Тиждень пізніше в неділю 7. лютого перевезено гетьманське
-тіло з Глухова в Сорочинці. Церемоніял був такий. Наперед їшло 30
козаків з рушницями, за ними московський полк, що стояв гарнізо-
ном у Глухові, дальше несено 11 мар, за марами їхав конюший в чор-
ному убранні, за ним ведено верхові коні, на остатку кінь у чорному
убранні. Потім ішли два маршалки (двірські урядники) в чорних
одягах і фльорах з маршалківськими палками, з гетьманським гер-
бом на верху, обвязані чорним і білим фФльором. Дальше несли ша-
блю, хоругву, прапор з портретом покійного тетьмана, кавалєрію;
потім гетьманські клейноти -- булава, бунчук, печать на подушках;
довкола ішло духовенство. Пізніше знов їхали їздці у чорних убран-
нях, за ними балдахин з домовиною, чорно прибраний, в шість ко-
ней у чорних капах. За домовиною ішла гетьманська родина. З мі-
ста стріляли що хвилини з гармат; в полі московський полк дав
тричі сальву, таксамо і козаки.

Скромніші були похорони простих козаків. Про похоронні зви-
чаї на Запорожежі оповідав столітнійі козак Іван Розсолода: ,Як
умирав ковзак у Січі, то там було осібне кладовище, там і хоронили
його; а як умирав на зимовнику, то його хоронили або серед степу,
або на берегу річки, або де в балці чи вибалці, - де жив, там і хо-
ронили. А хоронили у всім козацькім убранні: у каптані, черкесці,
у сапянах, у шапці, ще й при оружжі. Гроби (домовини) робили із
соснини, із дубини, із вербини; у гріб ставили иноді і пляшку 8 го-
рівкою, а иноді ще черепяну люльку. Оце вмер козак: ,А нумо, то-
вариші, поставимо йому пляшку горілки у голови, бо покійник, лю-
бив її!" Зверху насипали високу могилу, а поверх могили ставили
камяний хрест, зроблений покійником ще за живота. Отож і співа-
ють пісню: :

Що взяв козак за жіночку
Бисоку могилочку, зелену долиночку!» Б

шя

 

етчя тт хжо
З