Біля нього декількох молодих чумаченків, наче зпід землі взя-
лося. ,Або то ми гірші від нього? Благословіть-же й нас від пуги та
до шаблі". : ' '

»Привезем ворогові соли!» '

жзваримо йому.шарані, що лусне, а не зість!"

юМажами вивеземо його над Дін". Ї

Отаман сивою головою притакував. ,Га вже, мостиві пани, як:
нас старих не хочете, так хоч молодь нашу беріть. Пригодиться!"

І К.

ЛИЦАРСЬКІ ПОХОРОНИ.

Український нарід все з глибокою пошаною стрічав смерть за-
служених людей, а з особливою почестю відводив до могили тлінні
останки своїх вождів і лицарів, що не жаліли своїх трудів і крови
для оборони рідної землі. В ріжні часи похоронні звичаї були ріжні.

В давні словянські часи на місці, де поляг терой, насипувано
високу могилу. Так княгиня Ольга, хоч була христіянкою, йдучи
за давнім поганським звичаєм, над гробом свойого чоловіка, княвя
Ігоря, приказала висипати могилу. В півніші часи тіло помершого
княвя завивали в дорогоцінні тканини й коври, клали в домовину
та при ній ставили спис і иншу зброю. До могили везли тіло саньми,
навіть серед літа; духовенство йшло в ризах зі свічками, ві співами;
лицарі-дружинники несли списи, вели княжі коні. Був звичай, що
жінка помершого оплакувала його смерть тужливим голосінням.
Галицько-волинський літопис так описує похорони князя Володи-
мира Васильковича: ,Їхнягиня його безнастанно плакала, стоячи
біля домовини, сльови 8 себе виливала як воду, так співаючи-ка-
жучи: , Царю мій благий, кроткий, смиренний, правдивий! Воїстину
наречено тобі імя Іван, всею добротою подібний ти йому. Багато зла
дізнав ти від своїх свояків; не бачила я тебе, господине мій, ніколи
лихим на них; оніколи не віддавав ти 8ломМм ва зло, але на,
Бота все покладав ї проводив". Найбільшеж  плакали  по.
ньому ліпші мужі володимирські, кажучи: ,,Добреб нам, господине,
з тобою умерти, що дав нам таку свободу, як і дід твій Роман освобо-
див нає від всіх кривд; тиж, господине, взяв його за зравок і пішов
дорогою діда свойого; тепер же, господине, вже більше не можемо
тебе оглядати, вже сонце наше зайшло, остали мя всі в біді".

Лк виглядав похоронний церемоніял за козацьких часів, се ба-
чимо з опису похоронів двох гетьманів.

Докладно маємо описані похорони гетьмана Івана Скоропад-
ського, що умер 14. липня 1722 р. в Глухові. Гетьман упокоївся
о шестій годині вечером. В годину пізніше почали дзвонити за його
упокій по всіх церквах і давонили аж до смерку. Другого дня рано